Die Presse: Мораль Шредера засинає там, де прокидається бізнес

Чим президент Франції Саркозі відрізняється від „залізної леді” Маргарет Тетчер – про це пізніше. Почнемо з іншої теми, що набула широкого розголосу в Німеччині. Колишній канцлер ФРН Ґергард Шредер піддав критиці зовнішню політику його наступниці Анґели Меркель. На думку Шредера, Меркель занадто емоційна, що він пояснює її східнонімецьким минулим. Ось що пише про це газета Volksstimme з Магдебурга:

Після програшу виборів 2005 року Ґергард Шредер у рекордні строки перетворився з рішучого канцлера на переконаного лобіста. Це нелегке завдання, адже продукт, який Шредер продає, називається „Росія”. Відтоді Шредер регулярно дивує громадськість, виставляючи російські недоліки у позитивному світлі. Для політичної мудрості тут місця не залишається. Останній приклад стосується його наступниці на посаді канцлера. На думку Шредера, Меркель занадто емоційна (тобто наївна) в міжнародній політиці, оскільки виросла в комуністичній країні (тобто це в неї крові)... За гроші й кар’єру демократ Шредер готовий впасти на коліна перед Кремлем... Можливо, саме тому Меркель так популярна у Німеччині, бо в неї в крові немає цієї безпринципності, - пише Volksstimme.

Інша східнонімецька газета Lausitzer Rundschau зазначає:

Те, що Шредер поєднав свою критику Меркель з потребою Німеччини в енергоносіях, має певний присмак. Адже Шредер працює на російську компанію „Газпром”. Отже колишній канцлер не повинен дивуватися, коли його звинувачують у проштовхуванні інтересів чужої держави за рахунок лідера своєї. Особливо обурює твердження Шредера про те, що нібито занадто емоційна зовнішня політика Меркель пов’язана з її минулим у НДР, - читаємо на сторінках газети Lausitzer Rundschau.

Газета Westdeutsche Zeitung з Дюссельдорфа продовжує тему:

Критикуючи зовнішньополітичний стиль Меркель і використовуючи для цього неетичні кліше про східних німців, Шредер підриває довіру до себе. Представник інтересів російського енергетичного концерну „Газпром” з його захмарною зарплатою – не та людина, щоб учити Меркель обійматися з Путіним. Справді, Меркель можна звинуватити в критиці того, що вдома гарантує позитивні відгуки в пресі. Але чи не пішов тим же шляхом Шредер, коли з популістських міркувань наважився на конфлікт із США, - запитує Westdeutsche Zeitung.

Австрійська газета Die Presse теж критикує екс-канцлера:

Для цього чоловіка просто не існує бар’єрів. Він завжди готовий зробити послугу своєму другу Путіну. Шредер завжди заплющував очі на авторитарний стиль правління російського президента. Свого часу він назвав Путіна „демократом чистої води”... Мораль Шредера засинає там, де прокидається бізнес, - критикує австрійська Die Presse.

На завершення – про масовий страйк у Франції, де залізничники та державні службовці протестують проти реформ нового президента Саркозі. Італійська газета La Repubblica з цього приводу пише:

Ім’я Маргарет Тетчер часто згадували в ході цього страйку, щоб порівняти курс реформ Саркозі з діями „залізної леді” в Англії 1980-х років. Після першого переобрання 1984 року Тетчер вирішила закрити нерентабельні шахти й спровокувала багатомісячний страйк гірників. Але сьогоднішня Франція не перебуває в критичному економічному й структурному стані, як тоді Англія. І французькі залізничники не ризикують втрати роботу, як шахтарі по той бік Ла-Маншу. Саркозі також не є чемпіоном лібералізму, яким була Тетчер. І все ж таки є і спільні риси: Тетчер теж використала свіжу підтримку на виборах проти профспілок і спиралася на настрої суспільства, що прагнуло реформ, - нагадує La Repubblica.

У самій Франції так коментують останні події. Газета Le Monde пише:

Державні службовці – не єдині, хто скаржиться на низькі зарплати. Зниження купівельної спроможності – одна з головних проблем французів. Як досвідчений політик Саркозі це давно помітив. Але у країні з ринковою економікою зростання купівельної спроможності громадян лише частково залежить від уряду. Для суттєвого покращання потрібні довгострокові заходи, наприклад, реформа ринку праці та підтримка зростання економіки шляхом інноваційних технологій. Президент має про це заявити. Але якщо він керується опитуваннями громадської думки, може виникнути підозра, що він сам сумнівається в своїй політиці, - зауважує Le Monde.

Огляд преси підготував Роман Гончаренко