2004: “чорний” рік для журналістів
6 січня 2005 р.
Найнебезпечнішою країною для журналістів другий рік поспіль залишається Ірак. Торік там загинули 19 репортерів і 12 їхніх помічників, наприклад, водіїв чи перекладачів. Головними причинами загибелі журналістів у Іраку правозахисники називають напади терористів та іракських повстанців. У чотирьох випадках відповідальність за смерть працівників мас-медіа лежить на військах США, - пишуть ”Репортери без кордонів” на сторінках своєї щорічної доповіді про свободу преси.
Серед республік колишнього СРСР лише Росія потрапила до списку з 19 країн, де минулого року загинули журналісти. Один з двох смертельних випадків набув особливого розголосу у світі – вбивство в Москві редактора російської версії американського журналу ”Форбс”. Загалом правозахисники критикують ”тотальний контроль” російського уряду за національним телебаченням, що проявився під час трагедії у Беслані. Не втрачає актуальності й проблема цензури матеріалів про Чечню.
В Україні ситуація теж поки що далека від міжнародних стандартів свободи преси. Хоча ніхто з українських журналістів торік не загинув, ”Репортери без кордонів” продовжують фіксувати проблеми мас-медіа. У свіжій доповіді Україну згадують з двох причин: президентські вибори й справа Ґонґадзе. Говорить Паскаль Бонамо, керівник європейського відділу у штаб-квартирі правозахисної організації у Парижі:
”Збільшення випадків цензури й нападів на журналістів, упереджене висвітлення президентських виборів, звільнення журналістів і відмова в наданні інформації, що загрожує свободі преси. Але все це було до перемоги на президентських виборах Ющенка. Тепер ми сподіваємося, що в наступні місяці в українських ЗМІ проблем стане менше”.
Позиція українських ЗМІ почала відчутно мінятися після призначення переголосування другого туру. Висвітлення перегонів стало більш врівноваженим, говорили міжнародні спостерігачі, в першу чергу від ОБСЄ та інших організацій. А нещодавно переможець президентських виборів Віктор Ющенко проголосив свободу преси одним із пріоритетів свого правління. Продовжує Паскаль Бонамо:
”Ситуація покращується, але треба зачекати. Я говорила з багатьма українськими журналістами. Вони багато чого очікують від Ющенка, особливо стосовно припинення цензури. Перед виборами українські ЗМІ дуже спотворено висвітлювали ситуацію, а тепер журналісти кажуть, що більше не збираються миритися з так званими ”темниками”.
Друга проблема України, про яку згадують у свої доповіді ”Репортери без кордонів”, збереглася з попередніх років. Це так звана ”справа Ґонґадзе”.
”Існує проблема з розслідуванням резонансних справ, державні органи не хочуть копати глибше. У справі Ґонґадзе фігурують високі посадовці, й можливо, вони безпосередньо причетні до вбивства журналіста”.
Понад чотири роки минуло після зникнення в Києві опозиційного журналіста, понівечене тіло якого пізніше знайшли в лісі. Відповідальних за його смерть досі не покарано, - критикують ”Репортери без кордонів”. Віднедавна в Україні з”явився новий генеральний прокурор. Святослав Піскун уже обіймав цю посаду раніше і західні правозахисники були більш-менш задоволені його діяльністю щодо справи Ґонґадзе. Представник ”репортерів” Бонамо сподівається, що нова влада в Україні сприятиме розкриттю цього резонансного вбивства журналіста, але наразі нової інформації з цього приводу в правозахисної організації немає.