Інтернет як місце сповіді | Музика й кіно, література й мистецтво з Німеччини | DW | 01.02.2013
  1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Культура й стиль життя

Інтернет як місце сповіді

Усі християнські церкви присутні в інтернеті, Папа Римський звертається до вірян через Twitter. Але чи можна в інтернеті по-справжньому сповідатися та отримати відпущення гріхів?

14-річна Ліза зізнається, що під час прогулянки парком "їй раптом захотілося вдарити літню жінку" і вона це зробила; студент визнає, що "поцупив підручник з бібліотеки"; співробітник щиро розповідає, що "був надзвичайно лінивий вчора на роботі". Таке можна прочитати на так званих сторінках для онлайн-сповідей, які існують ще від самого початку інтернету.



Гріхи із розважальною цінністю

Можна лише здогадуватися, що спонукає людей протоколювати власні огріхи на німецькомовних веб-порталах "Beichthaus.com", "Wir-beichten.de" або "Onlinebeichte.de". Окрема тема – наскільки справжніми є ці історії. Цілком очевидно, що серед інших тут пише чимало жартівників, а також схильних до ексгібіціонізму – описувань сексуального характеру на деяких зі сторінок явно забагато.

Інші дописи є абсолютно невидовищними, але при цьому викладені настільки детально, що складається враження: тут хтось явно хотів очистити душу. Проте одне у публічних сповідях є спільним - вони слугують вуаєризму читачів та читачок та не мають майже нічого спільного із "справжньою" сповіддю у християнському сенсі цього слова.

Релігійна та віртуальна реальність

Офіційних церковних місць для сповіді у мережі немає

"Офіційних" церковних місць для сповіді у мережі немає

"Офіційних" церковних місць для сповіді у мережі немає, хоча така ідея не є такою вже абсурдною. Наприклад, анонімність, яку створює у церкві стілець для сповіді, в інтернеті надається автоматично, а таким чином і шанс на справжню відкритість між тим, хто зізнається у гріхах, та духовником.

Однак принаймні у католицькій церкві онлайн-сповідь, станом теологічної свідомості на сьогодні, неможлива. Відкриття своїх гріхів і насамперед їхнє відпущення священиком належить до семи "сакраментів" - "священних таїнств", які є "ознакою та інструментарієм" для зустрічі з Богом. Але в інтернеті немає "таїнств", сказано у ватиканському папері "Церква та інтернет" 2002 року: "Віртуальна реальність не замінить справжньої присутності Христа в євхаристії" та "таємну реальність інших таїнств".

Справжній співрозмовник у мережі?

Уявити собі причастя через інтернет поки що неможливо

Уявити собі причастя через інтернет поки що неможливо

Так само, як за католицьким розумінням під час Таємної вечері Ісус Христос "був реально присутнім", так і сповідь, незважаючи на анонімність сповідальниці, є "реальною" зустріччю між віруючим та священиком. Причому в сенсі тілесної присутності, пояснює отець Бернд Гаґенкорд, який працює  керівником німецькомовного відділення "Радіо Ватикану".

Свен Васке – колега з іншої християнської конфесії, очолює онлайн-редакцію Євангелічної церкви Німеччині (EKD). Він каже: "Зрештою питання в тому, як ми даємо визначення реальності, чи можна передавати її медійно. Якщо я  сприймаю інтернет не як реальність, а як віртуальну реальність, тоді, звичайно, важко, якщо мене не вислуховує справжній співрозмовник".

Папа в соціальних мережах та мобільний додаток для сповіді

Папа Бенедикт Шістнадцятий із айпедом

Папа Бенедикт Шістнадцятий із айпедом

В Євангелічній церкві одинична сповідь вже давно не відіграє таку велику роль, як в католиків. До священних речей вона тут не належить – отож, тілесна присутність не є обов'язковою умовою. І, на думку Свена Васке, може відбуватися "справжня зустріч" вірян і від комп'ютера до комп'ютера, наприклад, у чаті зі священиком або священицею під час онлайн-проповіді: "Оскільки ми маємо справу в інтернеті не з віртуальністю, а з цілком реальним життям, то і у такі моменти ситуація сповіді, спокутування гріхів, визнання провини та відпущення гріхів там можливі".

Однак і Ватикан іде в ногу із часом: сьогодні знайомий із сучасними медіа католик може "відстежувати" Папу простіше, ніж будь-коли, а саме - через Twitter. Можна приймати на свій мобільник теологічно "дієве" благословення, а можна за допомогою додатка під назвою "Confession" розпитати себе про скоєні гріхи або взяти цей прилад до церкви в якості підкажчика. І все ж, католицькі сповідь та відпущення гріхів залишаються, попри складні теологічні надбудови, чимось цілком аналоговим, і, незважаючи на можливу сповідь онлайн у виняткових випадках, навіть в євангелічній церкві не збираються повністю переносити віру в мережу.

Реклама