Чотири десятиліття Східної Німеччини у фотографіях | Музика й кіно, література й мистецтво з Німеччини | DW | 17.10.2012
  1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Культура й стиль життя

Чотири десятиліття Східної Німеччини у фотографіях

У Берліні показують світлини, зроблені у колишній НДР. Кожна з них - твір мистецтва, вважають організатори виставки.

Для фотомитців з Німецької Демократичної Республіки (НДР) часто було дуже складно, а інколи навіть і небезпечно фотографувати і тим більше виставляти свої роботи. На Берлінській виставці вшанували фотографію з НДР періоду 1945-1989 років.

До Берлінської галереї в районі Кройцберг, що розташована неподалік від популярного Єврейського музею, у вихідний день зазвичай приходять від 300 до 600 відвідувачів. Але в перший вік-енд жовтня сюди завітали майже дві тисячі осіб: напередодні у галереї відкрили виставку «Закрите суспільство. Мистецька фотографія у НДР 1945-1989»

Куратор виставки Ульрих Домрезе зрадів такому припливу зацікавлених, який засвідчив, що він і троє його колег мали правильне чуття: експозиція, яка об´єднує 250 абсолютно різнопланових творів 34-х фотографів, не потребує шаленої рекламної кампанії. Така виставка вимагає лише чіткої концепції, правильного підбору експонатів та приманливого плакату.

Між експериментом та відбитком реальності

Роль останнього виконав знімок Еразмуса Шрьотерса «Жінка в червоному», зроблений 1985 року в Лейпцигу. Його пронизлива мова кольору, який сьогодні видається цілком звичайним, тоді була новою, незвичною та незрозумілою. Чому автор використав спалах? Чому обрав саме цю жінку? І взагалі: фото є постановочним чи відтворює реальність? Як і багато інших робіт на виставці, ця світлина залишається загадковою та випромінює чарівність. І саме про це і йдеться: виставлені фотороботи повинні сприйматись не тільки як джерело інформації про будні НДР, а й як твори мистецтва з власною цінністю.

Жінка в червоному. Хто вона?

"Жінка в червоному". Хто вона?

Фокус на мистецтво

Саме тому при підготовці експозиції були відкинуті прикладні сфери фотографії: прес-фото, модні світлини та аматорські роботи.

Маттіас Лойпольд: В кіно, 1983

Маттіас Лойпольд: "В кіно", 1983

«Ми цілком зосередились на фотографії як мистецтві та на фотографах, які визначально, незалежно від умов, використовували свій медіум для фіксації того, що вплинуло на їхній розум і душу», - пояснює Домрезе підхід до створення експозиції. В результаті постав до цього часу невідомий спектр робіт від іронічно-норовливих автопортретів до практично мінімалістських фото у міському просторі.

Деякі із експонованих фотографів у минулі роки і десятиліття проводили персональні виставки, і особисто їм присвячувались публікації. Наприклад, Ґундулі Шульце Елдови. Розгляд її робіт разом з фотографіями колег та на противагу ним вельми захоплює. Це почуття виникає саме тому, що на виставці-огляді не йдеться про представлення певної школи чи якогось конкретного напряму у фотографії. Автори-митці за допомогою світлин тільки відкривали свій час та реальність, обробляли їх та приводили у рух.

Сибілле Берґеманн: Сузі, 1976

Сибілле Берґеманн: "Сузі", 1976

Цензура чи "знегострення"?

Коли Ґундула Шульце Елдови, яка представлена на виставці низкою чорно-білих гарячкових знімків, розповідає про свою першу персональну виставку у НДР, то робить це невимушено: «Я завжди була розбалуваною дитиною і дуже зухвалою». Тоді, за дві години до відкриття виставки, каже авторка, до мене завітала спеціальна комісія з міської управи. «Вони були так вражені моїми фотографіями, що сказали: знаєте, ми виставку закривати не будемо, ми її тільки знегостримо. Ви допоможіть нам відібрати ті фотографії, які ми можемо зняти».

Свен Марквардт: Без назви, 1986

Свен Марквардт: "Без назви", 1986

Свідомо відриватись від колективу, висловлювати власну думку і виражати її у роботах – наскільки по-різному це проявлялось у НДР між 1949 та 1989 роками показує Берлінська галерея експозицією «Закрите суспільство». Велика частина фоторобіт походить і з приватної колекції, проте це не знижує цінності експозиції, а є компліментом команді Ульриха Домрезе, який з 1980-х колекціонує сучасну фотографію НДР.

DW.COM