Перша прес-конференція Сенцова й Кольченка: про російські в′язниці без емоцій | Політичні новини з України: аналітика, прогнози, коментарі | DW | 10.09.2019
  1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages
Реклама

Україна

Перша прес-конференція Сенцова й Кольченка: про російські в'язниці без емоцій

Олег Сенцов й Олександр Кольченко дали в Києві першу прес-конференцію після звільнення з російської в'язниці. Сенцов попросив журналістів не цуратися ставити запитання, бо в майбутньому уникатиме спілкування з медіа.

Бажаючих потрапити на першу прес-конференцію Олега Сенцова та Олександра Кольченка, яких нещодавно звільнили з російського полону шляхом обміну, було настільки багато, що правозахисній організації, яка взялася допомогти нещодавнім політв’язням Кремля з організацією прес-конференції, довелося утаємничити місце її проведення. Тільки після попередньої перевірки даних, журналіст отримував підтвердження акредитації та адресу, де проводилася прес-конференція.

"Вибачте, але журналістів акредитувалося стільки, що нам довелося оперативно шукати велике приміщення", - перепрошувала голова правління Центру громадянських свобод Олександра Матвійчук перед початком прес-конференції, яка проводилася у великій залі Українського дому. Там зібралося більше двохсот представників ЗМІ з різних країн світу. Багато хто вів пряму трансляцію.

Чи повернеться в Крим?

На сцену вийшли Олег Сенцов та Олександр Кольченко. Було помітно, що вони хвилюються і дещо ніяковіють. Сенцов говорив тихо, але впевнено. Відчувалося, що за п’ять років  ув’язнення, у нього був час на осмислення свого життя і процесів, які в ньому відбуваються. Кольченко був дещо розгубленим і зізнався, що це взагалі перша в його житті прес-конференція. Олег Сенцов відразу попередив, що не любить публічності, тому спеціально вийшов для спілкування зі ЗМІ зараз, аби відверто дати відповіді на всі запитання, оскільки у подальшому має намір уникати спілкування з медіа. Тому нині просив журналістів не соромитися ставити запитання.

І журналісти не соромилися. Колишніх "в’язнів Кремля" розпитували про все: починаючи від того, чи вони вже їли борщ, та закінчуючи їхнім ставленням до реалізації мінських домовленостей. Щодо політики, і Олег Сенцов і Олександр Кольченко відповіли, що після п’яти років інформаційної ізоляції у них ще не сформувалася думка до жодного з політичних процесів, які відбуваються в Україні та світі.

"Що стосується мого можливого життя політичного, для мене самого питання поки що залишається відкритим", - сказав режисер, додавши, що політики з ним поки що не зв'язувалися, за що він їм безмежно вдячний. При цьому додав, що відчуває певну відповідальність перед своїм народом, перед своєю країною і тому робитиме все, що в його силах для своєї країни. "Що стосується Криму, то повернуся туди тільки на танках... Але не потрібно сприймати мої слова буквально", - попередив Сенцов.

"Треба вміти прощати…"

На запитання про те, як він ставиться до Геннадія Афанасьєва, який під тиском співробітників ФСБ дав свідчення проти Олега Сенцова, назвавши його лідером "диверсійно-терористичної групи, яка планувала теракти в Криму", а пізніше відмовився від цих свідчень, Сенцов відповів: "Колекціонування образ - це розвага слабких. Якщо хочеш бути сильним, треба вміти прощати. Тому в мене немає ніяких образ… У кожного своя доля".

Деяких журналістів цікавили деталі їхнього затримання у 2014 році, на що Олег Сенцов розповів, що у нього була можливість виїхати з Криму, коли спецслужби Росії почали шукати, однак він залишився, оскільки хотів допомогти іншим активістам, які виступали проти анексії півострова. У нього вдома провели обшуки, але нічого не знайшли, окрім "дочки в піжамі з книгою", і сфабрикували його справу, кожного дня вигадуючи нові епізоди.

За словами кінорежисера, ніхто на той момент не розумів серйозності ситуації, зокрема й Олександр Кольченко, який знехтував правилами безпеки, також не виїхав з Криму і був арештований. "Ніхто не розумів, що все це серйозно. Всіх арештовували… Він заховався на кілька днів, потім думав, що все закінчилося, йшов з пивом біля будівлі ФСБ і його арештували. Для професійного "революціонера", це просто провал",  - пожартував  Сенцов. "Я не вважав, що представляю для спецслужб серйозного інтересу, але виявилося інакше", - пояснив свою безпечну поведінку Олександр Кольченко.

Кисельов по неділях та вивезений щоденник

Про своє перебування у російських в’язницях  вони згадують без емоцій. Кольченко каже, що його кілька разів у в’язницях намагалися "схилити до співпраці" та бути "стукачем". Олег Сенцов розповів, що його спокушали зменшенням строком і за два тижні до президентських виборів в Україні у 2014 році пропонували скосити строк, якщо він дасть "викривальні свідчення на когось з Києва".

"Приходить слідчий і каже мені: "Ти в будь-якому разі сядеш, але можеш полегшити свою участь - дати показання на когось у Києві. От є Кличко… когось іще знаєш, хто був на Майдані, давай на будь-кого… хочеш на Кличка, хочеш на когось іншого, будь-яке прізвище нам підходить", - згадує Сенцов.

За словами кінорежисера, всі ці п’ять років у різних в’язницях він намагався займатися спортом і багато працювати. "Я привіз з Росії дві сумки. Це 22 кілограма макулатури. Це листи. Я не викинув жодного листа і всі привіз. Вони мені дорогі. І зошити - 15 штук. Всі вони списані. Скоро піде в роботу сценарій, з початку року я передав дві книги. Ось одна "Маркетер" видається 22 вересня і потім збірник розповідей", - сказав український кінорежисер.

DW.COM

Також, за його словами, він вів щоденник "145 днів", і можливо наступного року він його видасть. "Щоденник я вивіз звідти. Це прокол оперативників, так що дякую хлопці", - сказав Сенцов, наголосивши, що спеціально писав його нерозбірливим почерком, аби не можливо було прочитати сторонній людині. Він також розповів, що за п’ять років ув’язнення йому дивом вдалося подивитися чотири цікавих фільми, які транслювалися по російському телебаченню.

Один з них, який найбільше його вразив, - це фільм "Плем’я" українського режисера Мирослава Слабошпицького. "Я по вихідним дивився Кисельова. Розваг у в'язниці мало: цирку немає, театру немає, а тут все показують. Це все дуже весело. Зрозуміло, що вірити хоч одному його слову неможливо. Збочене трошки задоволення, але ви зрозумійте, інших розваг у в'язниці мало", - зізнався Сенцов.

Про Путін і Росію

Журналісти не надто цікавилися про ставлення колишніх в’язнів Кремля до російського президента Володимира Путіна, однак  вони увесь час поверталися до цієї теми. "Путін Крим не віддасть. Йому простіше віддати Кремль, ніж віддати Крим. Зміна режиму в Російській Федерації - це неминуче. Я сподіваюся, я побачу цю подію", - сказав Олег Сенцов. У свою чергу Олександр Кольченко зазначив, що повернення Криму можливе лише за умови, що в Росії буде повалено режим нинішнього президента. На переконання Сенцова, рано чи пізно режим Путіна впаде або шляхом революції, або шляхом заміни його наступником, або через його смерть. "Зміна режиму Путіна неминуча, адже він не вічний. Дракони теж вмирають. Це станеться рано чи пізно і сподіваюся, що це побачу", - каже Сенцов.

І Сенцов, і Кольченко заявлять, що зроблять все, що в їхніх силах, аби витягнути ув’язнених українців з РФ і на Донбасі. "Крім наших полонених, в Росії є також люди, росіяни, які борються за себе, за свою вільну Росію, за нашу Україну, які наші справжні брати. Це теж в'язні Кремля", - зазначив Олег Сенцов і пообіцяв жінці з Москви, яка з іншими росіянами впродовж усього часу його ув’язнення виходила там на акцію протесту "FreeSentsov", а зараз  приїхала в Київ на прес-конференцію, аби з ним зустрітися, що буде боротися за звільнення і росіян, яких утримує режим Путіна, зокрема і активіста Костянтина Котова.

Прес-конференція тривала дві години. Після її закінчення Сенцов і Кольченко відмовилися давати автографи чи будь-з ким фотографуватись, сіли в авто з охороною та поїхали. Олександр Кольченко - в державну лікарню "Феофанія", де він проходить лікування та тимчасово живе. Олег Сенцов - до своїх рідних, які теж приїхали до Києва. Українська влада пообіцяла надати їм у Києві житло, оскільки повертатися в Крим їм небезпечно.

DW.COM

Також за темою

Реклама