Навіщо у цифрову добу нам потрібні паперові книжки?

Міністр культури ФРН Вольфрам Ваймер (Wolfram Weimer) нещодавно зазнав гострої критики, коли спершу виступив проти розширення Німецької національної бібліотеки на користь цифрового архівування. І хоча згодом він знову повернувся до цієї ідеї, це спричинило дискусію про роль книжок у нашому цифровому світі. 

Не можна сказати, що нам бракує інформації. Навпаки, ми живемо в часи, коли щодня ми стикаємося з тисячами слів. Ми не можемо їх уникнути: достатньо лише глянути в смартфон, у фоновому режимі працюють радіо й телебачення, сусід заводить розмову, найкраща подруга надсилає хвилинне голосове повідомлення. Подкасти, дописи, коментарі, електронні листи, новини - усе це доступне миттєво, завжди і всюди. При цьому щось важливе залишається поза увагою: здатність по-справжньому зосередитися на одній думці.

Книжки не піддаються цьому темпу. Для них потрібен час. Вони вимагають уваги вже своєю первинною формою. Вони важкі, більші за смартфони, їхні сторінки не перегорнеш одним дотиком пальця, і, щоби почати читати, не потрібні ані підживлення, ані електрика.

Естетика в книжках

Письменник і культуролог Франк Берцбах (Frank Berzbach) описує особливі стосунки між людиною та книгою у своєму есе "Мистецтво читання": "Книги належать до "королівського класу дизайну" (…). Вони приємні на дотик, дарують насолоду почуттів. Вони мають свій запах та фактуру, що викликає у нас естетичне задоволення."

Що саме це за відчуття? Що нас так приваблює в книгах? Це не лише історія, яку там можна прочитати. Це цілісний досвід. Тримати справжню книгу в руках, відчувати її - деякі сторінки настільки тонкі, що навіть гортання сторінок стає чуттєвим досвідом - вдихати її запах та розглядати. Все це робить процес читання ексклюзивним задоволенням, адже в той момент, коли ми беремо книгу до рук, ми зупиняємося. І даруємо собі те, що сьогодні дедалі частіше сприймається як розкіш: час.

Свідоме читання 

Це можна порівняти з вініловою платівкою: обережно дістати її з картонного конверту, покласти на програвач, акуратно опустити голку і почути тихе потріскування, перш ніж пролунає мелодія - усе це дозволяє нам більш усвідомлено сприймати музику, ніж коли плейлист просто транслюється на Bluetooth-колонку.

У часи продуманих серіальних сюжетів і нескінченного "залипання" в пристроях читання класичного роману XIX століття є справжньою революцією", - йдеться у книжці "Мистецтво читання". З огляду на ці слова, уявлення про те, щоб читати "Буремний перевал" Емілі Бронте чи "Еффі Бріст" Теодора Фонтане на цифровому пристрої, здається недоречним. Краса мови, вибір слів, побудова речень переносять нас у часи, коли світ був тихішим, ніж сьогодні, життя йшло повільніше, а думки мали більше простору.

Проте сучасні романи не можна читати мимохідь. Вони надто цінні, щоб переглядати їх у черзі чи між зустрічами. Те саме стосується нехудожньої літератури - наприклад науково-популярної, де подають ґрунтовно й ретельно опрацьований матеріал. Жоден алгоритм не втручається, жодна стрічка новин не відволікає, жодне сповіщення не перериває процес. Книга не втягує нас у дискусії, яких ми взагалі не хочемо вести, як це буває під будь-яким дописом в Instagram. І саме тому книги - це також місця тиші. 

Бібліотека - місце для духовного відпочинку

Саме так, як і має бути в бібліотеках. Заходячи до одного з цих храмів книги, тебе огортає особлива тиша. Тихе гомоніння, шелест сторінок, час від часу хтось пересуває стілець, скрипить підлога. Тут пахне якось особливо.

Ти занурюєшся у світ, який ніби завмер. І разом з усіма іншими, хто гортає старі й нові книги, журнали чи фотоальбоми, відчуваєш себе частиною невеликої спільноти однодумців - тих, хто вірить, що саме тут можна знайти більше відповідей, ніж на веб-порталах. Тож бібліотеки можна вважати своєрідним місцем для духовного відпочинку.

Дзеркало нашої особистості

Цей досвід можна віднести додому, на власну книжкову полицю. Там ми побачимо не лише різнокольорові корінці книг, а й сліди нашого мислення та зростання як особистості. З прочитаних улюблених книжок, ретельно підібраних новинок та давно забутих знахідок з роками утворився цілий книжковий світ. Книги, які нас сформували, які ми перечитували досхочу, або які ще чекають нас на полицях.

Можливо, це і є найбільша відмінність від цифрового світу: книга не зникає, вона залишається. І колись ти знову потягнешся за нею - з цікавості, з ностальгії або просто тому, що вона десь поруч. Автор Франк Берцбах сказав про це так: "Хто живе з книгами, той завжди має дім".