Куратор київських муралів: ″Стіни - це зброя у вихованні людей″ | Музика й кіно, література й мистецтво з Німеччини | DW | 25.05.2016
  1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Культура й стиль життя

Куратор київських муралів: "Стіни - це зброя у вихованні людей"

Обличчя Києва змінюється - на стінах будинків з'являються мурали із зображенням людей, тварин та казкових персонажів. Про те, як виник та розвивається масштабний мистецький проект, DW розповів його куратор Гео Лерос.

Цей мурал на вулиці Стрілецькій автори назвали Леся Українка

Цей мурал на київській вулиці Стрілецькій автори назвали "Леся Українка"

За київськими муралами із зображеннями Михайла Грушевського, Павла Скоропадського, Лесі Українки та багатьох інших стоїть режисер і куратор проектів City art та ArtUnitedUs, українець Гео Лерос. Саме йому належить ідея створення кількаметрових зображень на фасадах будинків. До речі, один з муралів проекту - "Лабіринт" казанського художника Рустама Qbic Салемгараєва - посів четверте місце серед найпопулярніших стрит-арт-об'єктів світу за версією видання StreetАrtNews.

Deutsche Welle: Як так сталося, що ідея проекту City art - як зробити Київ кращим - виникла не в урбаніста, а в режисера?

Гео Лерос: Ідея проекту City art виникла, коли я знімав у Лос-Анджелесі фільм про торгівлю людьми. Повернувшись до Києва, створив презентацію та показав її міському голові Віталію Кличку. Проект складався з двох частин - стрит-арту та реконструкції парку Шевченка. У 2016 році я зібрав команду, до якої увійшли Ірина Каніщева з Флориди, Володимир Манжос з дуету Interesni Kazki та заступник мера Ілля Сагайдак, і ми запустили новий проект ArtUnitedUs, що передбачає створення 200 муралів. 100 з них - в Україні, і ще 100 - по всій планеті. Окрім Києва, плануємо «зайти» в Одесу, Дніпро, Харків, Львів та Маріуполь.

Як Ви презентували свою ідею меру?

Це було трішки незаконно - протягом двох-трьох тижнів я марно намагався потрапити до нього на прийом. Урешті, взяв презентацію та поїхав до Київської міської державної адміністрації. У приймальні переліз через турнікет, і вже там мене зупинила охорона. Але презентацію в мене взяли, а через три тижні зателефонували.

Як Вас підтримав Кличко?

На жаль, фінансово він нас не підтримав. Проект існує завдяки меценатам. На кожній з нових лавок у парку Шевченка можна побачити табличку з ім'ям мецената. Створення муралів профінансували як компанії, так і приватні особи. За бажанням цих людей ми розміщуємо на стіні інформацію про художника та подяку меценату.

Принца з дівчиною-квіткою можна побачити на вулиці Братиславській

"Принца з дівчиною-квіткою" можна побачити у Києві на вулиці Братиславській

А хто ці меценати? Чи Ви не можете розголошувати їхні імена?

Деякі можу. Це французький бізнесмен Бертран Кост (він також фінансує створення "Філософського фонтану Сковороди" на Контрактовій площі), американець українського походження Олексій Бринзак, підприємці Костянтин Жуковський та Ігор Кучеренко тощо. Декілька робіт оплатила компанія "Віннер Автомотів" .

І вони легко погоджуються давати гроші?

Ви не зовсім правильно висловились щодо "давати гроші". Ми не беремо гроші - ми даємо можливість тій чи іншій компанії зробити подарунок місту Києву. Це їхня мотивація. Ми надсилаємо їм чеки - наприклад, на переліт з датою, коли художник має прилетіти, і вони самі купують квитки. Надсилаємо накладний платіж на фарбу - і меценат це сплачує.

А чому саме мурали?

Це монументальне мистецтво. І я більш ніж упевнений, що стіни - зброя у вихованні людей, їхнього смаку. Одна річ - влаштувати виставку в галереї, на яку потрапить, може, 200-300-1000 осіб максимум. А коли виходиш в публічний простір, то виконуєш роботу для мас, для тисяч. Ось це і є мотивація.

Скільки муралів ви плануєте зробити у Києві? І як знаходите для них стіни?

Буде близько 80-90 робіт, а стіни ми шукаємо так - катаємося містом, дивимось, формуємо список. Але це все робили ще до запуску проекту. Міська влада нас повністю підтримує, але є норми закону, які ми не можемо порушувати - не чіпаємо архітектурні пам'ятки, пам'ятки історії, на їхніх стінах не малюємо.

Цей мурал на київській вулиці Гончара називається Selfmademan (Людина, яка сама себе зробила)

Цей мурал на київській вулиці Гончара називається Selfmademan ("Людина, яка сама себе зробила")

А чи трапляються негативні відгуки щодо муралів?

Так, постійно, і абсолютно різні. Ось, нещодавно стався випадок - малювали фламінго на бульварі Лесі Українки з бельгійським художником. Приїхала родина і почала на нас кричати, що ми повинні вихваляти Ісуса і малювати мурали лише з його портретом. Але в цілому більшості роботи подобаються, ставлення досить адекватне.

Хто знаходить художників?

Наша команда. Ми дивимось роботи по світу, який художник, де і що малював. Потім пишемо митцям, запрошуємо взяти участь у проекті. Усі, до кого ми зверталися, сприймають ідею дуже позитивно. З 200 художників відмовився лише один - бо ми не платимо гонорарів, тільки добові.

Скільки коштує створення одного муралу?

Це залежить від багатьох факторів: звідки летить художник, які фарби використовує. Наприклад, Ріккі Лі Гордон, який нещодавно закінчив працювати над муралом (кінь стоїть на хвилі, а знизу напис "Кожна ріка впадає в море, І хвилі моря точать камінь"), прилетів з Європи, а полетів до Індії. І витрати на квитки в цьому випадку значні. А якщо художник прилітає за маршрутом Мілан-Київ-Мілан, то це дешевше. Якщо митець використовує фарбу в балонах, то це вдесятеро дорожче, ніж звичайна фарба. Ми просимо художників попередньо надсилати нам вимоги щодо фарб, і якщо це фарба в балонах, то за два тижні до приїзду оформлюємо замовлення, і її нам привозять з Європи. На створення одного муралу витрачається від двох до чотирьох тисяч доларів, а по часу - від семи до 14 днів.

Доволі часто можна почути думку, що в Києві мурали ростуть «як гриби після дощу». Вам ця думка імпонує?

Дивлячись із чим порівнювати. Зараз у Києві близько 50 муралів - і це не порівняти з тією кількістю, яка є в Берліні, Нью-Йорку, Валенсії чи Парижі.