Коментар: Провал плану Кремля позбавити Україну транзиту газу | Події економіки: оцінки, прогнози, коментарі з Німеччини та Європи | DW | 01.07.2019
  1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages
Реклама

Економіка

Коментар: Провал плану Кремля позбавити Україну транзиту газу

"Північний потік-2" та "Турецький потік" до кінця 2019 року не виконають своє завдання. Тому Київ зможе тепер говорити з Москвою з позиції сили, вважає Андрій Гурков.

У Кремля був геополітичний план, який вражав масштабністю та зухвальством - і навіть не позбавлений елегантності. "Газпрому" доручили, не шкодуючи сил та засобів та заманюючи європейських партнерів украй вигідними умовами, побудувати в обхід України два гігантські морські газопроводи - південний та північний. Здати в експлуатацію їх планували до кінця 2019 року. Саме тоді спливає десятирічна російсько-українська газова угода - та сама, за котру Юлію Тимошенко в свій час посадили в тюрму, звинувативши в укладенні оборудки, яка була вигідна лише Росії.

"Газпром" не зможе без втрат відмовитися від українського транзиту

Як результат, згідно з планом, з 1 січня 2020 року транзит російського газу через територію України в країни Євросоюзу та Туреччину був би повністю припинений. Це позбавило би непокірливого сусіда, який відвернувся від Росії в бік Європи, багатомільярдних доходів від транзиту, прирекло би значну частину його газотранспортної систему на простій та швидкий занепад, знизило би вплив Києва в ЄС.

Андрій Гурков

Економічний оглядач DW Андрій Гурков

Це також відкривало перед Кремлем принаймні теоретичну можливість запустити машстабну операцію з дестабілізації внутрішньополітичної ситуаці в Україні з метою, скажімо, все-таки добитися створення "Новоросії". Адже розхитування човна в сусідній країні більше не загрожувало би зароблянню валюти: газ до Європи йшов би іншими шляхами.

І ось до кінця 2019 року залишилося рівно півроку. Так що ж з геополітичним планом Кремля? Він провалився.

У всякому разі в своєму початковому елегантному вигляді. Це було очевидно вже досить давно, але тепер, в середині року, стало остаточно зрозуміло. "Газпром" просто не зможе без серйозного зриву контрактних зобов'язань та великих фінансових втрат для себе та бюджету Росії лише через шість місяців відмовитися від українського транзиту. І не зможе, хоч би й хотів, ще принаймні рік-два, а то й більше.

Трубопроводи на півдні та півночі не вийдуть на потрібну потужність

Головна причина: побудувати трубопроводи в обхід України в потрібних обсягах та вчасно так і не вдалося. Первісний проект на півдні, "Південний потік", передбачав три нитки до країн ЄС та одну в Туреччину. Потім Володимир Путін перетворив його на "Турецький потік", але потужність газопроводу на наполягання президента Туреччини Реджепа Ердогана скоротили, тож тепер в Євросоюз піде лише одна нитка.

Та ще й досі незрозуміло, чи запрацює вона до початку наступного року. Адже від наміру прокачувати газ в ЄС через Грецію довелося відмовитися (Афіни не виявили зацікавлення), тепер треба домовлятися з Болгарією. Поки щось мало чути як про саму таку домовленість, так і про обсяги постачань та їхній подальший маршрут.

Але що абсолютно точно: з 1 січня 2020 року дві нитки "Північного потоку-2" не запрацюють на повну потужність, навіть якщо будуть вчасно прокладені. Керівництво "Газпрому" старанно замовчує в своїх публічних заявах той факт, що другу нитку транзитного газопроводу EUGAL, продовження "Північного потоку-2" на території Німеччини, згідно з давно затвердженим планом, планують прокласти лише на кінець наступного року. А після цього, до речі, цілком технологічно буде потрібно ще кілька місяців, щоби поступово вивести трубу на проектну потужність. DW попереджала про це ще півтора року тому.

"Північний потік-2": фактори невизначеності

Однак до цієї планової затримки здачі в експлуатацію двох ниток "Північного потоку-2" додалася позапланова. Незрозуміло, коли й яке рішення прийме новий уряд Данії - єдиної країни, яка ще не видала дозвіл на прокладання цього трубопроводу в своїх водах. У кожному разі, як стало зрозуміло 28 червня після заяви компанії Nord Stream 2, "Газпрому" доведеться дещо змінити маршрут підводної частини. Це не зірве проект, але може на деякий час (йдеться, очевидно, про кілька місяців) затягнути завершення будівництва.

До того ж нещодавні зміни в газовій директиві ЄС взагалі можуть призвести до того, що з двох ниток "Північного потоку-2" одна на якийсь, можливо тривалий, термін залишиться порожньою. Прецедент такий є - газопровід OPAL. Не забуваймо також про загрозу санкцій проти західних учасників цього проекту з боку Вашингтона.

Київ зможе тиснути на Москву, але ризикує перебрати міру

Простіше кажучи, припинити через шість місяців транзит через Україну "Газпром" зможе лише за умови радикального скорочення експорту на свій головний ринок збуту, в країни ЄС. На це Кремль навряд чи піде. Отже, доведеться домовлятися з Києвом. Незвичність ситуації для Москви полягає в тому, що вона не може виступати з позиції сили.

У цій ситуації сила - явно на українському боці. Якщо Росія не зможе домовитися, то їй, як постачальнику, загрожують значно більші іміджеві та, головне, фінансові втрати, ніж Україні, яка є лише транзитером.

У Москві це нарешті усвідомили. На пресконференції 28 червня після річних зборів акціонерів "Газпрому" в Санкт-Петербурзі голова компанії Олексій Міллер похмуро пожартував, що якщо до закінчення чинного контракту не вдасться домовитися про новий, то 1 січня "буде весело".

"Ми готові подовжити чинний контракт на Україну", - заявив Міллер і таким чином, по суті, розписався в тому, що план Кремля позбавити Україну транзиту газу до кінця 2019 року провалився й похований. Тепер справа за Києвом. Надати свої пропозиції, а отже основу для переговорів доведеться новому українському президенту разом з новим урядом країни, який буде сформовано після парламентських виборів 21 липня. Голова "Газпрому" в Петербурзі прямо-таки публічно просив їх про це.

Тож в Києва тепер є доволі сильний важіль впливу на Москву. Питання в тому, як він ним скористається в стислий термін, що лишається. Українська влада отримала шанс протиснути деякі вимоги, але, безумовно, ризикує перебрати міру. Адже збереження постачання територією України на взаємно прийнятних умовах було би вигідне всім.

Якщо ж транзит буде зірвано, постраждає, в тому числі, й Євросоюз. У цьому не зацікавлені ні Москва, ні Київ. Для Росії ЄС - найважливіший ринок збуту. Для України - стратегічний політико-економічний партнер на шляху до європейського майбутнього.

Коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції і Deutsche Welle загалом.