1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW
Наталія Макушина
Наталія МакушинаФото: DW

Коментар

Наталія Макушина
10 березня 2014 р.

Мінськ та Астана виступають проти силового вирішення української кризи. Політика Путіна не знайде підтримки в союзників з євразійської інтеграції, вважає Наталія Макушина.

https://p.dw.com/p/1BMvm

Білорусь, як і Казахстан, не квапиться висловлювати підтримку політиці Москви, яка сприяє розколу України. Імперські замашки Кремля, який не бачить перешкод для анексії частини сусідньої країни, неабиякою мірою налякали і Лукашенка, і Назарбаєва, які зробили ставку на економічну вигоду від участі у Євразійському союзі (ЄАЕС) з Росією.

Тепер і той, і інший приміряють на себе ситуацію, за якої, у разі відмови від лояльності, союзник може бути покараний, зокрема і військовим вторгненням. Тож Путіну не варто шукати у Мінську та Астані опори для свого агресивного курсу у відносинах із сусідами.

Бунт на кораблі союзників?

Звісно, Білорусь та Казахстан воліли б не виступати проти Росії на черговому етапі інтеграційного будівництва, коли кожна з країн веде боротьбу за преференції від участі у ЄАЕС. Водночас після засідання Вищої Євразійської економічної ради, що відбулась 5 березня у Москві, де порушувалось українське питання, Олександр Лукашенко і Нурсултан Назарбаєв утримались від заяв щодо подій в Україні, які б свідчили про їхню спільну позицію з Кремлем. Більше того, буквально на наступний день Назарбаєв доручив посилити боєготовність військ у Казахстані, де на півночі приживає в основному російськомовне населення.

Білоруське МЗС і раніше всупереч Москві заявило про врегулювання кризи в Україні виключно мирними засобами, і однозначно висловилось за співпрацю з новим урядом у Києві. Проти того, щоб "шматувати величну країну" виступав і сам Лукашенко, а пропагандист Всеволод Шимов - з тих, кому дозволено озвучувати ідеї адміністрації президента Білорусі, - назвав "територіальний розподіл України надто небезпечним прецедентом". Заголовок його статті "Українська весна" в президентській газеті "Беларусь сегодня" звучить дисонансом агресивній оцінці, яку Кремль дав подіям на Майдані.

"Чорний переділ"

Причини, з яких білоруська влада не прагне стати опорою сепаратистської політики Москви по відношенню до Києва, лежать на поверхні. По-перше, протистояння Росії з Україною розвивається за сценарієм, явно невигідним для Білорусі. І без того слабка українська економіка в результаті політичних, а можливо, і військових потрясінь може опинитися на межі краху. Білорусі ж потрібна сильна в економічному плані країна-сусідка, обсяг товарообігу з якою вийшов на третє місце серед білоруських торгівельних партнерів. Білорусь експортує в Україну понад 500 найменувань різних товарів, тож у падінні обсягів торгівлі незацікавлені обидві держави.

По-друге, для Мінська стало повною несподіванкою, що годувальниця Росія, від якої Білорусь щорічно одержує більше 5 мільярдів доларів енергетичних дотацій, може запросто перетворитися на порушника міжнародних домовленостей і відмовитись від дотримання цілісності території сусідньої держави. Насправді виявилось, що "зараза" української революції не така небезпечна для білоруського режиму - через низьку політичну активність громадян - у порівнянні з "чорним переділом" кордонів у випадку нелояльності відносно Кремля.

Перспектива військових дій в Україні під приводом захисту російськомовних - це ще й чергове нагадування Олександрові Лукашенку, що президентський пост він може займати так довго, поки лінія його поведінки влаштовує кремлівських політиків. Враховуючи те, що в Білорусі російською мовою розмовляють близько 70 відсотків населення, діють дві російські військові бази, а в цьому році буде розміщена ще й третя, розгортання подій за українським зразком вже не видається фантасмагоричним.

Вихід із пастки

Мабуть, у Мінську лише зараз збагнули, до чого можуть призвести ігри в інтеграцію з Кремлем. Звісно, білоруське керівництво напередодні підписання угоди про ЄАЕС спробує застосувати відносно російського партнера випробуваний засіб - політику гойдалки між Сходом та Заходом, коли уникнути економічної залежності вже не виходить, а потенційні стосунки з ЄС буде використано для викачування російських преференцій.

Але навряд чи тепер це вразить Москву, яка відчула азарт силового втручання в справи сусідів. У той же час принципова відмова від підтримки агресивного курсу Володимира Путіна, якої підтримується зараз Мінськ, буде єдиним правильним напрямом зовнішньої політики Білорусі.

Пропустити розділ Більше за темою

Більше за темою

Пропустити розділ Близькі теми
Пропустити розділ Топтема

Топтема

Українські військові на Донеччині

Бельгія анонсувала найбільшу партію військової допомоги ЗСУ

Пропустити розділ Більше публікацій DW

Більше публікацій DW

На головну сторінку