1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW
Суспільство

День пам'яті загиблих на Майдані перетворився на день ганьби

Український журналіст Сергій Руденко
Сергій Руденко
21 лютого 2020 р.

Можна довго обурюватися бездушністю українців, які зустрічали вивезених з Уханю співгромадян, немов прокажених. Скоро їм буде дуже соромно за свої вчинки, впевнений Сергій Руденко.

https://p.dw.com/p/3Y85f
Учасник протесту проти прибуття українців з Китаю на карантин до Нових Санжарів, 20 лютого
Учасник протесту проти прибуття українців з Китаю на карантин до Нових Санжарів, 20 лютогоФото: Reuters/V. Ogirenko

20 лютого, в день, коли в Україні згадували загиблих шість років тому на Майдані, з китайського Уханю на батьківщину евакуювали 45 українців, а разом з ними - 27 іноземців. Напередодні проти їх можливого розміщення на карантин у двох містечках Західної України протестували місцеві жителі.

А у день прильоту масову акцію протесту з палаючими шинами, камінням, бійками з поліцією і Нацгвардієювлаштували жителі міста Нові Санжари на Полтавщині, де евакуйованих з Китаю і розселили на 14-денний карантин. День поминання загиблих на Майдані перетворився в Україні на день ганьби країни, свідком якої став увесь світ.

Сергій Руденко
Сергій Руденко

З молитвою і шинами проти коронавірусу

Україна, на відміну від інших європейських країн, дуже довго готувалася до евакуації своїх громадян з Уханю. Спершу уряд шукав кошти на авіапереліт, потім МОЗ ніяк не могло визначитися з місцем для карантину евакуйованих. Але ніхто, напевно, не міг навіть припустити, що прибулих з Китаю співвітчизників на батьківщині зустрічатимуть барикадами. Жителі Львівської та Тернопільської областей, налякані повідомленнями про китайський коронавірус, масово співали молитви, протестуючи проти можливого розміщення на карантин вивезених з Китаю співвітчизників.Лікарі одного з санаторіїв спробували навіть забарикадуватися, а один з політиків, користуючись ситуацією, заявив - ні багато, ні мало - про спробу геноциду українців. Ситуація дійшла до абсурду, коли працівники шпиталю у Винниках, що на Львівщині, дізнавшись про те, що прибулих з Уханю у них розміщувати не будуть, від радості раптом заспівали гімн України.

Масову істерію, яка здійнялася у двох містах Західної України, а потім перекинулася ще й на Полтавщину, можна пояснити кількома причинами. По-перше, повною відсутністю довіри громадян до влади, яка демонструє кричущу некомпетентність. Адже скільки б МОЗ і президент Зеленський не запевняли, що держава тримає ситуацію під контролем, ніхто в це вже не вірить. Людям дійсно страшно. І ніхто, як виявилося, не в змозі їх заспокоїти.

По-друге, напівзруйнована система охорони здоров'я країни викликає цілком зрозумілу паніку в суспільстві. Практично кожен знає: українські державні лікарні насилу справляються навіть з лікуванням елементарних захворювань. А що буде, якщо в Україну раптом дійсно прийде коронавірус, взагалі важко навіть собі уявити. І, по-третє, українці схильні піддаватися на інформаційні провокації. Більшість із них звикли до "мильних опер" і нескінченних "битв екстрасенсів" на ТБ. У результаті вони перестали критично мислити і легко піддаються маніпулюванню.

На питання, хто б міг заспокоїти українців, раптово відповіла міністерка охорони здоров'я Зоряна Скалецька. Аби припинити паніку в суспільстві, вона сама вирішила два тижні провести на карантині в Нових Санжарах - поруч з тими, хто повернувся з Уханю. Більш дурної витівки, либонь, і не вигадаєш.

Адже замість того, щоб займатися захистом України від коронавірусу на рівні міністерства, його глава братиме участь у шоу, за яким спостерігає вся країна. Це може викликати ще більшу паніку в більшості українців. Уявіть собі, коронавірус на порозі України, а міністерка охорони здоров'я - сама на двотижневому карантині. Про яку адекватність влади можна в такому разі говорити?

Уроки Нових Санжарів для України

Звичайно, можна нескінченно обурюватися бездушністю тих українців, які піддалися паніці й зустрічали евакуйованих з Уханю, немов прокажених. Так, Україна показала всьому світові, що не здатна цивілізовано вирішити питання зі своїми ж співвітчизниками, які потрапили у непросту ситуацію в Китаї.

Так, з боку виглядало просто жахливо і дико, коли каміння летіло в автобуси, де разом з дорослими були й діти, вивезені з Уханю. Так, люди мають завжди залишатися людьми. Я впевнений, що дуже скоро всім жителям Нових Санжарів, як і окремих міст Західної України, буде дуже соромно. І за себе, і за свої дії. Як нам було соромно за них 20 лютого.

Сподіваюся, що соромно буде і представникам влади, які з цієї історії теж винесуть свої уроки. Один із них - як треба правильно, дохідливо, а головне - вчасно пояснювати людям суть складних рішень. Володимир Зеленський та його команда мають нарешті зрозуміти, що публічні обіцянки президента відвезти в покарання окремим політикам евакуйованих з Уханю до елітного містечка під Києвом - Конча-Заспи - людьми сприймаються, як реальна загроза.

А бажання депутата парламенту Олександра Дубинського, одного із соратників глави держави, не допустити розміщення евакуйованих на території його виборчого округу по-справжньому лякає жителів інших регіонів.

Як відомо, у страху очі великі. Люди, що легко піддаються паніці й маніпулюванню в умовах гібридної війни, яку веде Росія проти України, перетворюються на справжню загрозу для єдності і безпеки країни. І в таких умовах ще треба подумати, кому більше потрібен карантин, - тим, хто прилетів з Уханю, або ж тим, хто каменюками зустрічав їх на батьківщині.

Автор: Сергій Руденко - український журналіст і політичний оглядач. Видав кілька книг про українських політиків. Автор щотижневої колонки на DW .

Коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції і Deutsche Welle загалом.

Чи готова Україна до коронавірусу?

Пропустити розділ Більше за темою

Більше за темою

Пропустити розділ Близькі теми
Пропустити розділ Топтема

Топтема

Президент України Володимир Зеленський

Київ різко критикує обмеження цін на російську нафту

Пропустити розділ Більше публікацій DW
На головну сторінку