Каталонія: сепаратисти та їхні мотиви | Політичні новини з Європи: аналітика, прогнози, коментарі | DW | 05.10.2017
  1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Європа

Каталонія: сепаратисти та їхні мотиви

У загальному страйку та демонстраціях у Барселоні взяло участь близько 700 тисяч людей. Тепер сепаратисти знову гуртуються, сподіваючись на проголошення незалежності. З Барселони повідомляє Маріель Мюллер.

Сепаратисти в Барселоні

Акція на підтримку незалежності Каталонії, Барселона, 3 жовтня 2017

У Барселоні панує настрій, що нагадує похмілля. Це почуття посилює й шум дощу. Розташований перед університетом у Барселоні майдан був головним місцем збору учасників акцій протесту. Із прапорами, гучномовцями та транспарантами тут зібралися переважно молоді люди в віці 20-25 років, котрі гучно висловлювали своє невдоволення. "Ви можете побити нас, але змусити нас замовкнути - не вийде!", - напис на одному з плакатів.

Почуття гніву й люті

Каталонський сепаратизм

Студентка Ірене

Студентка, яка представилась як Ірене, ввесь день у вівторок, 3 жовтня, провела на вулицях. "Наше серце горить від гніву. Я й досі розлючена", - каже вона. Тепер вона сидить у дворі філософського факультету Барселонського університету, де навчається антропології. Чому вона ще й сьогодні відчуває лють? "Тому що завжди наголошувалося, що ми маємо бути мирними, але ж вони не були мирними, чому ж тоді нам слід це робити?", - запитує вона. Під цим "вони" студентка має на увазі національну поліції та нацгвардію, котрі в день проведення референдуму 1 жовтня спровокували сутички з виборцями. "Виходить, що ми - ідіоти, котрих спочатку б'ють, а потім ми мусимо підставити ще й другу щоку?", - обурюється дівчина.

26-річна студенка, котра не бажає називати свого справжнього прізвища, належить до табору переконаних "індепендістів", тобто тих, хто виступає за незалежність Каталонії від Іспанії. "Я виросла з цими поглядами, моя родина з роду в рід хоче незалежності", - пояснює вона. І це не тому, що каталонцям не до душі ділитися своїми статками з рештою Іспанії, в чому нас часто звинувачують, "а тому, що іспанський уряд недостатньо поважає нашу культуру", - запевняє вона. Ірене вбачає певну загрозу для своєї мови та культури. Ще дві студентки погоджуються з нею: "Хоч тепер можна без проблем вивчати в школі обидві мови - іспанську та каталонську - але ми боїмося, що скоро цього не буде", - стверджують вони.

Право на власну мову

"Абсолютно нераціонально", - так це прокоментував Жулі Салом, котрий вивчає філософію в цьому ж університеті. "Аргументи щодо утисків мови можна було б зрозуміти, якби ми жили за диктатури, але зараз? А хто ж тоді підтримує існування цієї мови? Це ті, хто цією мовою розмовляють, тобто каталонський народ. І це ми не дозволимо, щоб ця мова померла. Просто неможливо", - каже він. Жулі теж говорить збуджено, він теж розлючений, але з інших причин. Каталонцям, на його думку, змалку втокмачують у голову всілякі доктрини. Їхня суть: "Ти маєш цінувати свою мову, свої традиції, свою територію та захищати їх, так ніби їм щось загрожує", - наголошує студент. Сам він походить з Балеарських островів та вже кілька років мешкає у Барселоні. Жулі не проти референдуму, але хотів би, щоб він відбувся легально.

Сепаратизм у Барселоні

Студент Хуліо

24-річний студент також критикує, що прибічники незалежності під час своєї інформаційної кампанії замовчували чимало проблем, які можуть виникнути у разі проголошення самостійності. На його погляд, складні питання, насамперед щодо економіки та ролі в ЄС взагалі не бралися до уваги. "Натомість вони загальниками закликали до сердець каталонців. Але в такій важливій справі має вирішувати розум, а не серце!", - наголошує Жулі. Тим часом, що саме означає процес відокремлення від Іспанії, люди взагалі не знають, каже він. "Вони, мов сліпі кинулися в битву, можливий результат якої вони просто не уявляють собі", - веде Жулі далі.

Його каталонський друг Марко Біахолос теж поділяє цю думку: "Та концепція незалежності, котру підносить каталонський уряд, настільки розмита, що кожен розуміє під нею дещо інше". 26-річний Біахолос просто зіпсував свій бюлетень. На його думку, якби він проголосував "ні", тоді це лише посилило б позиції іспанського уряду, а цього він теж не хоче. "Вони не обіцяли нам жодних соціальних, культурних чи економічних змін. Говориться тільки про "незалежність" як таку, а люди сприйняли це так, ніби вона - панацея від усіх бід та негараздів", - додає каталонець.

Економіка та гроші

Сепаратизм у Каталонії

Пенсіонер Франчіско

Пенсіонер Франсіско Тріхуерос проголосував саме за цю "панацею". Він кілька діб поспіль провів у школі, котру перетворили у виборчу дільницю, щоб гарантувати те, аби поліція не закрила її передчасно. "До нас вони не наважилися вдертися", - каже він не без гордості.

Пенсіонер часто закидає іспанському уряду, що той фінансово просто визискує каталонців. "Ми занадто багато сплачуємо, а тоді надходження від податків йдуть у Мадрид, замість того, щоб повертатися до нас", - нарікає пенсіонер. Це - вже відомий аргумент. Критики закидають каталонцям, що ті не бажають ділитися своїм добробутом з біднішими регіонами Іспанії.

Водночас мало-хто знає те, що й самих калонців теж розділяє прірва щодо матеріального добробуту та економічних можливостей. Саме на ці відмінності в заробітках та ставленні щодо подальшої долі Каталонії вказали й результати проведеного на замовлення каталонського уряду опитування громадської думки дослідниками CEO. Згідно з результатами цих досліджень, 32 відсотки каталонців, чий середньомісячний дохід на родину становить менше 900 євро, виступають за проголошення незалежності. Водночас 54 відсотки опитаних каталонців, котрі заробляють понад 4000 євро в місяць, є прихильниками відділення.

"El Sentimiento Catalan”, тобто відчуття каталонця, принаймні для Франсіско так само важливе, як і економіка Каталонії. І тут знову йдеться про почуття. "Якби вони не обмежили 2010 року наш статут автономії, тоді б сепаратистський рух не був таким сильним", - впевнений пенсіонер. На його думку, це -  "marcha forcada", тобто вимушений хід: "Кожна несправедливість, яку протягом останніх років на нас звалював іспанський уряд, зробила нас сильнішими. І не тільки сильні репресії за останні дні, але й вся брехня за останні роки", - каже він. Пенсіонер також побоюється, що тепер напруження тільки посилюватиметься. Франсіско, хоч і прагне незалежності, але чи її справді проголосить каталонський лідер Карлес Пучдемонт, на це він відповісти не може. "У людей нерви напружені по саме нікуди. Ніхто більше не розмовляє один з одним", - констатує він.

Щодо цього студентка антропології Ірене теж має свою думку: "Для діалогу був час, але раніше. Зараз - вже занадто пізно".

 

Дивитись відео 01:56
Now live
01:56 хв

Чому ЄС не буде посередничати у каталонській кризі (05.10.2017)

DW.COM

Аудіо й відео до теми