Гормони щастя, або обличчя світу бітлів | Музика й кіно, література й мистецтво з Німеччини | DW | 20.07.2012
  1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Культура й стиль життя

Гормони щастя, або обличчя світу бітлів

Такого фанати легендарної четвірки ще не бачили. Художник із Дюссельдорфа намалював портрети всіх героїв пісень «The Beatles».

«Вам колись доводилось бачити звабливо одягнену полісменку?» - запитує німецький митець Вольфґанґ Гюлк на сторінках альбому зі своїми репродукціями, які за стилем нагадують комікси, і сам же відповідає: «Мабуть, що ні - ані тут, ані в Англії! Принадність «Чарівної Рити» прихована, ба навіть більше – їй притаманна прохолодна сексуальність». Біляву полісменку, про яку співають «Бітлз», художник так і намалював: сірий жакет, що тісно охоплює талію; коротенька спідниця; стрункі ніжки в сірих панчохах, сірі туфлі на невеличких підборах; з підкреслено серйозним виразом обличчя чарівна Рита виписує штраф…

«Nowhere Man» («Людина з нівідкіля»), належить, на думку Вольфґанґа Гюлка, до вкрай поетичних і філософських пісень «Бітлз»

«Nowhere Man» («Людина з нівідкіля»), належить, на думку Вольфґанґа Гюлка, до найбільш поетичних і філософських пісень «Бітлз»

Графічний альбом «Beatles' People» вміщує понад сорок іронічно-жартівливих портретів зі світу ліверпульської четвірки. Мішель і Леді Мадонна, Джулія й Таксмен, Елеонора Ріґбі й Люсі - саме та, що в небі з діамантами (див. титульне фото). Всі вони отримали, так би мовити, своє обличчя. При цьому до початку роботи над проектом художник себе зовсім не вважав бітломаном. «Упродовж тридцяти років я слухав тільки класичну музику й суворо ігнорував усе інше. Мої вуха були налаштовані виключно на класику», - визнав у розмові з Deutsche Welle 61-річний митець, хоча пісні «Бітлз» певним чином слугували саундтреком і для його молодості.

«Поки моя гітара тихо плаче» стала єдиним винятком у серії людських облич зі світу бітлів. «Але ж «Бітлз» і гітара - це два нероздільні поняття», - вважає Вольфґанґ Гюлк

«While My Guitar Gently Weeps» («Поки моя гітара тихо плаче») стала єдиним винятком у серії людських облич зі світу бітлів. «Але ж «Бітлз» і гітара - це два нероздільні поняття», - вважає Вольфґанґ Гюлк

Повторне ж відкриття музики найвідомішого на планеті поп-гурту сталося, як часто буває в житті, випадково. Якось в одній з книгарень Вольфґанґ Гюлк наштовхнувся на біографію гурту. Він її купив: мовляв, може з'являться якісь спогади? Послухав один альбом «Бітлз», потім ще один… «Врешті-решт у мене накопичився цілий стос книжок про «Бітлз» товщиною, мабуть, десь півметра і всі їхні музичні альбоми, - розповів митець. - Потім я ще раз перечитав усі їхні тексти, які, до речі, є багатошаровими, сповненими гумору й без жодного терміну давності». І тут художнику спало на думку: а як власне виглядають люди, про яких співають Пол, Джон, Джордж і Рінґо.

Велотренажер і «Бітлз»

Найбільше пощастило Доктору Роберту! - Його Вольфґанґ Гюлк намалював першим: самовпевнена людина в модному світлому костюмі, з нагрудної кишені стирчать… таблетки. Подейкують, що прототипом для головного героя пісні «Доктор Роберт» слугувала одна з реальних постатей злочинного світу. Ця людина тримала «під кайфом» увесь Нью-Йорк. «Пісня «Доктор Роберт» мені подобалась завжди. І от я вирішив створити ескіз цього персонажу, а вже згодом я взявся за інші портрети», - каже художник.

Світ бітлів населяють не лише романтичні й веселі персонажі, там є й чимало представників менш радісного боку життя. У пісні «Polithene Pan» («Поліетиленова Пен») йдеться про дівчину з реального життя, яка полюбляла їсти… пластик.

Світ бітлів населяють не лише романтичні й веселі персонажі, там є й чимало представників менш радісного боку життя. У пісні «Polithene Pan» («Поліетиленова Пен») йдеться про дівчину з реального життя, яка полюбляла їсти… пластик.

Таке портретування обійшлося Вольфґанґу Гюлку в сім місяців безперервної праці. Чи не знадобилися дюссельдорфському художникові й самому «послуги» якогось «доктора Роберта», аби натхнення не полишило його? «Процес виникнення картин у моїй уяві досить кумедний, - зізнається митець. - Нікому не дозволено бути присутнім при цьому. Кожні три дні я сідаю на велотренажер і кручу педалі. В навушниках - музика. Від тренування виділяються гормони щастя, і тоді починаю чітко уявляти собі те, що хочу намалювати».

Упродовж 30 років Вольфґанґ Гюлк не вважав себе бітломаном

Упродовж 30 років Вольфґанґ Гюлк не вважав себе бітломаном

Свій доробок Вольфґанґ Гюлк не лише зібрав у книзі, він регулярно влаштовує й виставки, подорожуючи зі своєю експозицією Німеччиною. Намальованих персонажів зі світу «Бітлз» можна було побачити й у Гамбурзі - там, звідки власне почалася справжня кар'єра ліверпульської четвірки.

DW.COM

Реклама