Вибори генсека Ради Європи: сенсації можливі | Політичні новини з Європи: аналітика, прогнози, коментарі | DW | 23.06.2014
  1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Європа

Вибори генсека Ради Європи: сенсації можливі

24 червня у Страсбурзі під час літньої сесії ПАРЄ відбудуться вибори очільника Ради Європи. Головні претенденти - норвезький соціаліст і лібералка з Німеччини.

Рада Європи, генеральний секретар, Страсбург, вибори, Ягланд, Лойтгоссер-Шнарренбергер, ЄС, ОБСЄ

Рада Європи

Навколо виборів генерального секретаря Ради Європи до останнього зберігається інтрига. І за добу до голосування в цій найбільшій європейській організації, якій належить 47 країн, ніхто не береться прогнозувати їхніх результатів. На посаду генсека претендують нинішній її глава, 63-річний соціаліст з Норвегії Турбйорн Ягланд і колишня міністр юстиції Німеччини, 62-річна лібералка Сабіне Лойтгойссер-Шнарренберґер.

Юрист за освітою, Лойтгойссер-Шнарренберґер двічі обіймала посаду міністра юстиції: в урядах Гельмута Коля та Анґели Меркель. Упродовж тривалого часу вона входила до складу німецької делегації в ПАРЄ, призначалась спецдоповідачкою з резонансної справи російського концерну ЮКОС та співдоповідачкою з питань України у період "касетного скандалу" та розслідування обставин зникнення Георгія Гонгадзе. Як наголошують оглядачі, головний козир Сабіне Лойтгойссер-Шнарренберґер у боротьбі за посаду генсека Ради Європи - особиста підтримка німецької канцлерки Анґели Меркель. За інформацією німецької газети Handelsblatt, усі члени німецької делегації мають намір проголосувати саме за Лойтгойссер-Шнарренберґер.

Критик політики Кремля

Колишня міністр юстиції ФРН вона відома своїми критичними висловлюваннями на адресу нинішньої російської влади і не раз публічно заявляла, що "Росія скочується до рівня справжньої диктатури". А напередодні Сочинської Олімпіади була однією з прихильниць ідеї бойкоту Олімпійських ігор через гомофобну позицію Володимира Путіна.

Сабіне Лойтгойссер-Шнарренберґер

Сабіне Лойтгойссер-Шнарренберґер

Водночас старший аналітик групи глобальної розвідки Geostrategy Сергій Даниленко у розмові з DW звернув увагу на те, що від моменту її діяльності як співдоповідачки з українського питання минуло багато часу. Тому нині, припускає він, знання Лойтгойссер-Шнарренберґер щодо тонкощів сучасної української внутрішньої політики неглибокі. Щоправда, за інформацією з джерел DW у ПАРЄ, Лойтгойссер-Шнарренберґер кілька днів тому побувала в Києві з неофіційним візитом у рамках своєї передвиборної кампанії на пост генсека Ради Європи. "Водночас вона не чужа для ПАРЄ, що може зіграти на її користь під час голосування, оскільки досі традиційно всі генсеки були далекі від парламентаризму й більше зосереджувалися на класичній дипломатії", - вважає аналітик.

Екс-міністр юстиції Німеччини в разі свого обрання домагатиметься, аби Рада Європа більше виступала як "сумління Європи в сфері прав людини". Крім того, вона хотіла б краще розподілити завдання між Радою Європи, Організацією з безпеки й співробітництва в Європі (ОБСЄ) та Європейським Союзом.

Проте не на користь німецького кандидата може зіграти той факт, що Парламентську Асамблею на початку цього року вже очолила жінка-ліберал з Люксембургу Анн Брассер. Тож сумнівно, щоб депутати ПАРЄ віддали ще одну високу посаду представниці тієї ж політичної сили й статі. Крім того, як зауважив один з дипломатів у Старсбурзі, на якого посилається Handelsblatt, представники деяких кризових європейських країн мають певні упередження відносно Німеччини, на яку вони покладають відповідальність за курс суворої економії в ЄС. Тому вони навряд чи підтримують німецького кандидата.

Друге пришестя Ягланда?

Соціаліст Турбйорн Ягланд свого часу вивчав економіку в університеті Осло, але не закінчив навчання, бо захопився політикою. Впродовж своєї кар’єри встиг побувати прем’єр-міністром, міністром закордонних справ і головою парламенту Норвегії, у міжнародних колах він відомий як президент Нобелівського комітету. Як наголошує Handelsblatt, своє бажання залишитись на посаді генерального секретаря Ради Європи він пояснює передусім тим, що розпочав важливі реформи цієї організації, до яких належить і тісніша співпраця з ЄС, і хотів би довести їх до кінця.

Турбйорн Ягланд

Турбйорн Ягланд

Політолог Даниленко вважає, що якби драматичні події в Україні пішли за іншим сценарієм, "друге пришестя Турбйорна Ягланда в РЄ було б стовідсотково гарантованим". Делегації в ПАРЄ таких великих країн, як, наприклад, Росії та Туреччини, не раз офіційно заявляли, що збираються підтримати кандидатуру Ягланда. Проте агресія Кремля проти України та анексія Росією Криму "сплутала всі карти цього елітного кадрового пасьянсу" передусім тому, що у ході останньої сесії ПАРЄ депутати прийняли рішення позбавити російську делегацію права голосу до кінця 2014 року. "А це означає, що Турбйорн Ягланд автоматично втратив 18 голосів", - пояснив експерт.

На думку Даниленка, хоча в ході передвиборчої кампанії на посаду генсека Ягланд і "створив собі образ миротворця і посередника за рахунок України", проте насправді він не доклав жодних зусиль для того, щоб Комітет міністрів Ради Європи засудив анексію Криму.

Сенсації можливі

Тож, 24 червня, у вівторок, 300 членів ПАРЄ - за винятком російської делегації - вирішуватимуть подальшу долю двох кандидатів на посаду генсека РЄ. Сергій Даниленко все ж таки припускає, що під час голосування в ПАРЄ "шальки терезів схиляться на бік Турбйорна Ягланда". "На його користь зіграє нейтралітет Норвегії, оскільки, ймовірно, більшість делегацій в ПАРЄ не захочуть бачити домінування Німеччини в Раді Європи", - сказав експерт.

Якщо Ягланд справді переможе, то це знову ж таки буде ламанням традиції всередині Ради Європи, зауважує Handelsblatt. Як правило, генеральні секретарі цієї організації по черзі представляють різні політичні сили й різні країни. Обрання соціаліста Ягланда як наступника британського лейбористського політика Террі Дейвіса вже тоді - 2009-го року - було винятком. Такого теж ще не було, щоб посаду генсека тричі поспіль обнімав лівий політик.

Отже, підсумував Даниленко, елемент сенсації на нинішніх виборах генсека Ради Європи зберігатиметься до останньої миті, оскільки "може трапитися так, що ПАРЄ відкине обидві кандидатури за лічені хвилини перед голосуванням".

DW.COM