Вельманн про заборону в′їзду в Росію: Це був сигнал на адресу Меркель та уряду ФРН | Політичні новини з Європи: аналітика, прогнози, коментарі | DW | 26.05.2015

Познайомтесь з новою DW

Скористайтесь ексклюзивною можливістю ознайомитися з бета-версією нової DW. Своєю думкою Ви можете нам допомогти зробити нову DW ще кращою.

  1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages
Реклама

Європа

Вельманн про заборону в'їзду в Росію: Це був сигнал на адресу Меркель та уряду ФРН

Депутат Бундестагу Карл-Ґеорґ Вельманн, якому заборонили в'їзд у Росію, розповів DW про конфлікт у російському керівництві між тими, хто бажає політичного діалогу, та тими, хто йому перешкоджає.

Карл-Ґеорґ Вельманн, депутат Бундестагу, експерт фракції ХДС/ХСС із зовнішньої політики

Карл-Ґеорґ Вельманн, депутат Бундестагу, експерт фракції ХДС/ХСС із зовнішньої політики

Deutsche Welle: Що саме сталося, коли ви спробували перетнути кордон із Росією?

Карл-Ґеорґ Вельманн: Перш за все, варто відмітити дуже недружнє поводження, брутальний та ворожий тон. Люди в уніформі провели мене прямо до мого місця у літаку. Вочевидь, в Росії є сили, які не бажають політичного врегулювання (конфлікту на Сході України - Ред.), адже в останні місяці я докладав надзвичайно багато зусиль заради цього. І сили, які хочуть вирішити конфлікт політичним чином, поки залишаються у меншості. Думаю, що цей інцидент був сигналом не мені особисто, а канцлерці та федеральному уряду.

Що планувалося зробити під час цього візиту?

В мене були заплановані переговори із паном Косачовим, головою комітету із закордонних справ Ради Федерації, із іншими людьми з оточення голови держави та експертами з Німеччини. Я планував провести низку цілком звичайних політичних розмов, а не робити демонстративні жести чи заклики.

Про що ви хотіли говорити?

Про вирішення кризи на сході. І мої співрозмовники з російського боку говорили, що так далі продовжуватися не може, і ми потребуємо політичного процесу, політичного рішення. Судячи з усього, це не мало б втілитися у життя.

Так співпало, що в Росії щойно вступив в силу закон про "небажані" іноземні організації, а тепер із вами стався цей інцидент. Як ви це оцінюєте?

Я не представляв жодну організацію, яка діє в Росії. Я - німецький політик, який займається зовнішньою політикою і намагається налагодити із Росією діалог. Ми всі єдині у думці, що потребуємо політичного рішення на Сході України і що військового рішення немає. І якщо ми цього прагнемо, то ми маємо про це говорити, а не обходитися один із одним як із рецидивістами. Росіяни також цього не хочуть і бажають, аби їх поважали. Це образливо, тому німецька громадськість така розлючена, а німецький уряд - як у відомстві федеральної канцлерки, так і у міністерстві закордонних справ - дуже чітко відреагували.

Ви сказали, що цей жест був зроблений передусім на адресу канцлерки. Ви вже встигли із нею поспілкуватись? Що вона каже з цього приводу?

Я сьогодні вже говорив із відомством федеральної канцлерки, її радниками та співробітниками, які оцінюють ці події так само. Як виявилося, я - у списку санкцій, які були запроваджені як контрзахід проти санкцій ЄС. Тобто мова йде не про мене особисто, а про щось набагато більше.

Ви - перший політик, із яким сталося щось подібне?

Ні, із представницею Європейського парламенту від партії Зелених Ребеккою Гармс сталося те ж саме. Це сталося із співробітником фонду Аденауера. Це випадки, про які стало відомо, і я став третім у цьому переліку. І це жодним чином не робить ситуацію кращою - жодна конструктивна політика таким чином не робиться.

Слова протесту на адресу Москви вже сказано. Що ви тепер збираєтесь робити?

Німецько-російські відносини від цього точно не покращились. Але ми маємо і далі працювати над політичним рішенням. Та якщо ми цього хочемо, треба розсудливо поводитись один із одним. Я приїхав у Москву, аби говорити. І це, судячи з усього, для когось було небажаним. Цей конфлікт мусить бути розв'язаний у самій Росії, російським керівництвом.

Але це було не запрошення, а ваша домовленість про переговори?

Це було запрошення. Мої співрозмовники говорили, що вони дуже зацікавлені у розмові. Мені надсилали листи із словами: "Ми будемо дуже раді вас бачити". На моє іронічне запитання, чи мене пустять в країну, мені відповідали, авжеж, ми маємо обов'язково говорити. І вчора (у неділю, 24 травня - Ред.) сталося те, що сталося. Це суперечить тим словам, які мені говорили, але я виходжу із того, що мої співрозмовники не могли цього передбачити.

Аудіо й відео до теми