Ферреро-Вальднер: ЄС прагне інтегрувати український енергетичний ринок у європейський

�фері варто передати до Брюсселя, аби ЄС нарешті мав спільну і єдину позицію в цій галузі.

Якщо раніше в світі точилася війна за території, нині її замінила боротьба за енергоносії. Теза не нова. Але досі її можна було прочитати передусім на сторінках наукових та аналітичних видань. Нині ж з цього приводу розмірковував уже вголос верховний представник ЄС з питань зовнішньої політики та політики безпеки Хав’єр Солана, озвучивши цілу низку так би мовити “незручних проблем”, що їх єврочиновники раніше намагалися в присутності преси оминати. Зокрема, Солана визнав, що політика в енергетичній сфері впливає й на ж зовнішню політику Євросоюзу, оскільки нині в дискусіях на міжнародному рівні енергоносії є доволі вагомим аргументом.

“Головні гравці відверто використовують енергетику як геополітичний інструмент. Я намагаюсь сказати, що геополітика впливає на інвестиції та ціни. І навпаки.“

За словами Солани, більшість газових та нафтових резервів розташовано в нестабільних та недемократичних державах світу. Верховний представник ЄС посилається на роботу професора Пола Кольє з Оксфордського університету, який стверджує: країни із багатими природними ресурсами в 9 разів частіше потерпають від внутрішніх конфліктів.

“Ми дедалі частіше маємо справу із урядами, чиї інтереси дуже відрізняються від наших і які не розділяють наші цінності. Сидіння на великих покладах нафти та газу дає деяким режимам козирну карту. Вони можуть використати енергію задля досягнення цілей, з приводу яких у нас виникають питання. Енергоносії ж захищають ці країни від зовнішнього тиску. Тож, наші енергетичні потреби можуть обмежити нашу можливість досягти низки зовнішньополітичних цілей. У сфері вирішення конфліктів, та захисту прав людей.”

Докладніше Солана зупинився на ролі Росії. За його словами, ЄС має прагнути справжнього партнерства із Москвою, оскільки остання залишатиметься головним оплотом енергопостачання до Європи. Водночас, наголошує Солана, існує низка застережень.

“Росія робить великі інвестиції у створення засобів для досягнення цілей, і не достатньо для забезпечення постачань у майбутньому. Приміром, друзі з Росії залюбки розповідатимуть вам, що, якщо труби “Газпрому” скласти до купи це дорівнюватиме відстані від Москви до Марсу. Втім, замислитися змушує той факт, що більшість з них застарілі і потребують ремонту. Водночас замість ремонту, “Газпром” витрачає гроші на побудову нових трубопроводів.“

Хав”єр Солана закликав країни ЄС об’єднатися і виробити спільну позицію в енергетичній сфері. В іншому випадку, наголосив верховний представник, партнери будуть обводити Євросоюз навколо пальця. Солана зауважив, що час від часу до цього вже майже доходило. Говорити одним єдиним голосом у енергетичних питаннях країни ЄС закликав і президент Євро комісії Жозе Мануель Баррозу:

“Ми маємо спільний енергетичний ринок лише на папері, але не на практиці. Єдиний ринок не лише покращить конкурентоздатність. Відкритість національних ринків - а не вузький націоналізм, є шляхом до надійного постачання енергоносіїв.”

Іншим важливим фактором енергобезпеки, вважає Баррозо, є урізноманітнення джерел надходження енергоносіїв. А для цього потрібно поглиблювати відносини із країнами, які не є членами ЄС. Президент Єврокомісії вважає, що Росія - важливий партнер Європейського союзу, але не єдиний. Саме тому, зауважив Баррозо, ЄС почав укладами угоди в енергетичній сфері із іншими країнами-партнерами:

“У грудні минулого року я підписав першу угоду з цієї серії з Україною. Вона забезпечує можливості для співпраці в головних секторах енергетики. З того часу ми працюємо з Україною над ефективністю використання енергії, відновлювальними джерелами енергії та проблемами зміни клімату.”

За словами комісара Єврокомісії з питань зовнішньої політики та політики добросусідства Беніти Ферреро-Вальднер, ЄС посилив співпрацю з Україною, оскільки у майбутньому бажає інтегрувати український енергетичний ринок до загальноєвропейського:

“Ми працюємо з країнами центральної Азії та Кавказу, Україною, Молдовою та Білоруссю, щоб розробити регіональні енергетичні ринки в Східній Європі, на Кавказі та у Центральній Азії з метою об’єднання їх з європейським ринком.”

За словами Беніти Ферреро-Вальднер ЄС прагне уже в недалекій перспективі повністю створити “Спільний енергетичний дім, до якого увійшли б держави ЄС, та країни чорноморського і каспійського регіонів.”

Тетяна Карпенко