Жахливий злочин шокував Німеччину: у Франкфурті, на одному з найбільших вокзалів країни, восьмирічного хлопчика та його матір штовхнули під швидкісний потяг, що прибував на колію. Дитина загинула. Матері вдалося врятуватися. Підозрюваний злочинець спробував втекти, але був зупинений свідками та заарештований поліцією. Декілька годин потому речниця поліції заявила - цьому чоловіку 40 років, згідно з попередньо відомою інформацією, він не був знайомим із своїми жертвами. І він походить з Еритреї.
Незалежні журналісти мають обов'язок висвітлювати події об'єктивно. І це звучить більш чітко, ніж є насправді. Адже інформація, яку публікують ЗМІ - або не публікують - впливає на суспільні настрої. Саме тому німецькі медіаконцерни взяли на себе зобов'язання дотримуватися етичних правил, так званого "кодексу преси".
Виправданий інтерес
У ньому зокрема згадується, за яких умов при повідомленні про насильницькі злочини згадується походження злочинця, - тоді, коли воно "пов'язане із обставинами вчинення злочину" чи таке повідомлення "виправдовується інтересами суспільства". До того ж, згадування приналежності підозрюваного до етнічних, релігійних чи інших меншин не має призводити до дискрімінаційного узагальнення індивідуальних проступків.
Яку роль у цьому випадку грає той факт, що ймовірний злочинець похидить з Еритреї? І чи має Deutsche Welle про це повідомляти?
З літа 2015 року, коли канцлерка Анґела Меркель (Angela Merkel) вирішила не закривати кордони, а впустити до країни людей, що тоді здебільшого втікали від сирійської громадянської війни, Німеччина змінилася. Відбулося це саме через те, що необхідно було прийняти, забезпечити усім необхідним та інтегрувати більше мільйона біженців. Але також відбулися зміни, які не так впадають в око. Є німці, що глибоко занепокоєні, бояться та вбачають у кожному нападі, кожному злочині, кожному порушенні порядку з боку біженця доказ того, що підвалини їхньої країни перебувають під загрозою з боку цих "чужинців". А також й ті, хто хоче заспокоїти, вимагає знайти кращий підхід до частково травмованих людей та намагаються знайти шляхи того, як може функціонувати порозуміння. Попри культурні відмінності та травматичні переживання.
І, насамкінець, є політичні гравці, які примножують свій політичний капітал завдяки страху та не пропускають жодного шансу залучити таким чином голоси на підтримку своєї дискримінаційної політики.
Коли ж німецькі ЗМІ мусять повідомляти про походження злочинця? Коли, власне, виникає цей "виправданий інтерес" суспільства?
Німеччина бореться сама з собою
Німеччина переживає нині внутрішню боротьбу. З одного боку, йдеться про те, як бути з відчуттям недостатньої безпеки, а з іншого - як бути із само собою зрозумілим принципом, що добробут країни зобов'язує. А також йдеться про те, щоб визначити, як і де мають пролягати чіткі межі, аби зберегти суспільні досягнення минулих десятирічь, серед яких, наприклад, рівноправ'я статей. Ми мусимо повідомляти і про це. Ми маємо надавати слово суперечливим голосам, намагатися пояснити, якими є різні мотиви, що змушує людей до тих чи інших дій, чого вони бояться і за що борються. А також про те, як різні політичні партії намагаються використати це на свою користь.
Смерть восьмирічного хлопчика загострить дискусію у Німеччині. Деякі медіа будуть розпалювати расистські настрої, бо це збільшує увагу та тираж. Такий підхід є нікчемним і не має нічого спільного із суспільним інтересом, про який йдеться у "кодексі преси". І все ж таки ця дискусія точиться. Зрозуміти, що до чого в цій дискусії, можна лише в тому разі, якщо ми знаємо, що нападник родом з Еритреї, - таким чином його походження є частиною всієї правди, говорити яку ми зобов'язані.
До цієї правди належить також безпосередньо і те, що передусім хвилювати наше сердце у цей день має скорбота за загиблим хлопчиком та співчуття його батькам.
Коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції і Deutsche Welle загалом.