1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

”Зелений тиждень”: Україна вчиться себе представляти

30 січня 2005 р.
https://p.dw.com/p/AOcV
Прапори відомої берлінської виставки "Зелений тиждень"
Прапори відомої берлінської виставки "Зелений тиждень"Фото: AP

У Берліні завершується міжнародний ямрарок ”Зелений тиждень-2005” – найбільше в світі шоу аграрної галузі. У цьому ярмарку Україна бере учать вже сьомий рік поспіль.

Міжнародний аграрний ярмарок ”Зелений тиждень” святкує цього року ювілей – 70 років. Понад 1600 експонентів, які приїхали до Берліна з 55 країн світу, сподіваються, що ярмарок завершиться для них підписанням вигідних контрактів. Подібні надії плекають і українські виробники аграрної продукції. Нагадаємо, що вперше Україну було представлено на ”Зеленому тижні” 1999-го року. Серед тих, хто організовував тоді український стенд, був і керівник Державної інспекції зерна Борис Супіханов:

"Починали ми її в 99-му році. Тоді Україна була вперше представлена на цьому ярмарку. На той час нам дуже складно було знайти хоча б 45-50 квадратних метрів, бо Україна не була заявлена. В 99-му році це був по суті маленький куточок, в якому було мінімум інформації про державу, про її потенціал."

Нині площа українського павільйону - 1200 квадратних метри. В ньому виставлено чепурні українські хатинки, в яких печуть хліб, розливають горілку та пригощають варениками. Цього разу було представлено 125 українських підприємств. Якщо в минулих роках український стенд був поділений по регіонам, то цього разу Україна представлена за напрямками виробництва – м”ясо, риба, хліб, спиртні напої. Чимало продуктів можна скуштувати. Щоправда, ціни трохи кусалися – маленька порція вареників коштує 2 євро. Пляшка горілки - 35 євро. Господарі українського шинку чомусь за невідомою традицією подавали борщ не в звичних горщиках з макітрою пампушок на додачу, а в маленьких білих піалах.

До речі, торгівля безпосередньо на берлінському ярмарку досить непоганий бізнес. Торік кожний з майже півмільйона відвідувачів ”Зеленого тижня” залишив там у середньому 130 євро. Організатори українського павільйону намагалися привернути увагу публіки не тільки стравами, але також веселою музикою, українськими піснями та запальними народними танцями. Утім, факт того, що українській делегації є що вдосконалювати, таємницею не був. Говорить голова правління Державної національної компанії ”Хліб України” Віктор Бондаренко:

”Єдине, чого б мені хотілося, так це щоб Україна була представлена не одними нашими варениками, але й іншими товарами, тому що Україна – це та держава, яка має що показати. І на сьогодні ми тільки вчимося, як її правильно представити іноземному споживачеві, оскільки для нас ці виставки – це тільки початок. Ми пізно стали брати в них участь і в цьому звісно наша провина. Але я думаю, що і ця виставка непогана, хоч ми бачили, як представлені інші країни, як представлена Росія. Ми зробимо висновки, і на наступний рік будемо представлені не гірше, або навіть краще”.

Шкода, що українська делегація була якось зовсім неготова до спілкування з німецькими журналістами. Для них не було ані підготованого прес-релізу з мінімальною інформацією про український стенд, ані проведено прес-конференції. Прикро, адже з огляду на недавні революційні події інтерес до України помітно зріс. Побачивши здалеку український стенд, журналісти вигукували ”О, Україна!”. Утім, імпровізованого брифінгу під галас музики в шинку замість запланованої прес-конференції німецькі журналісти не зрозуміли. Попри такі організаторські проблеми, вже в перші дні виставки багатьом українським підприємцям запропонували вигідну співпрацю. Говорить Віктор Бондаренко:

”Уже сьогодні ми зустрічилися з німецькими та голандськими компаніями, які хочуть купляти українське зерно, бо вони вважають, що українське зерно на сьогодні нічим не поступається європейському.”

Товарообіг між Україною та Німеччиною 2004-го року в порівнянні з роком 2003-м зріс на 30 відсотків. Однак, сільськогосподарської продукції в порівнянні з промисловою групою товарів та енергоносіями там небагато. Для того, щоб окремі успіхи перетворилися на сталу тенденцію, Україні треба подолати ще чимало перепон. Говорить посол України в Німеччині Сергій Фаренік:

”Нам треба інтергруватися і перш за все економічно в європейське співтовариство. Перше завдання, яке перед нами стоїть – це визнання України країною з ринковою економікою, це дасть нам можливість більш активно використовувати так званий норматив принципу взаємності. Інша умова – це вступ до Світової організації торгівлі, це значно посилить можливості українських виробників, в тому числі і продукції харчової, агропромислової продукції, просуватись на ринок ФРН.”

Наступний кроком має бути підгін українських стандартів якості до міжнародних норм. Про це сказала федеральний міністр із захисту прав споживачів Ренате Кюнаст після того, як вона завітала до українського павільйону, де їй подарували цукерки та каравай:

”Я думаю, що можливостей в України дуже багато. Але важливим кроком є те, що Україні треба досягти міжнародних стандартів якості, щоб справді, починаючи з поля та хліба і закінчуючи магазинним прилавком, Україна виробляла якісні продукти. Важливо також встановити контроль за якістю. Якісно виробляти треба також для внутрішнього ринку - це теж дуже важливо.”

Кількість німецьких підприємців, які готові інвестувати в Україну або ж відкрити там свій бізнес, останнім часом помітно зросла. Передусім їх приваблює висококваліфікована і водночас дешева робоча сила, родючі землі та вигідне географічне положення. З іншого боку, німців відлякують невиправдано високі побічні витрати, проблеми на митниці, високі митні збори, а також непорозуміння з українською бюрократією. Саме тому Східний комітет німецької економіки, який є колективним органом спілок німецьких підприємців, був зацікавлений в проведенні спільного круглого столу з українською делегацією. Говорить представник цієї організації Франц-Ґеорґ фон Буссе.

”Україну раніше дуже гарно називали ”житницею Європи”. Але Україна і далі має потенціал одного з найважливіших гравців серед виробників аграрної продукції в світі. Великою мірою ще не використаний потенціал України є для німецької економіки шансом для плідної співпраці. Співпраця між Україною та Німеччиною може зробити великий внесок для розвитку аграрного потенціалу в Україні”.

Німецькі учасники очікували в першу чергу почути актуальну інформацію про структуру реформ в Україні. Однак, як можна було почути від учасників форуму, пересипаний оптимістичними цифрами звіт голови української делегації, виконуючого обов”язки заступника міністра аграрної політики України Григорія Омельяненка був розрахований швидше на німецьких школярів, а не на німецьких бізнесменів. Адже можна припустити, що люди, які практично готові вкласти в Україну свої гроші, вже довідалися, яку площу займає Україна і їм вже не треба розповідати про вигідне геополітичне положення держави. Григорій Омельяненко також доводив, що планове керування аграрною економікою в Україні відійшло в минуле.

”Держава практично повністю лібералізувала свою аграрну політику, вона відійшла від безпосереднього управління підприємством, його матераільно-технічного забезпечення. На сьогодні здійснюються лише окремі функції регулювання”.

Водночас сільське господарство в Україні великою мірою й надалі тримається за рахунок субсидій. Тому німецькі експерти скептично ставляться до оптимістичних статистичних даних, наведених українськими делегатами. Говорить член німецької консультативної групи при українському уряді Штефан фон Крамон-Таубадель:

”Один з наслідків виборчої кампатії, а ви знаєте, що вона коштувала багато грошей, є бюджетний дефіцит. Я згадую про це тому, що в найближчому майбутньому така інтенсивна державна підтримка аграрного сектору неможлива. В Україні збираються заснувати аграрний форум, який профінансують шістьма мільярдами гривень. Нашим консультантам не ясно, звідки збираються взяти ці гроші. Німецькі експерти впевнені, що перша проблема України полягає не в замалій державній підтримці, а навпаки в тому, що держава занадто втручається”.

Великі надії потенційні німецькі інвестори покладають на нового президента України, адже, перебуваючи на посаді прем”єра, Віктор Ющенко скасував державні замовлення на зерно. На думку експертів, якщо держава просто не заважатиме українським селянам розвивати свою справу, через певний час Україна цілком може стати гідним конкурентом на світовому ринку. Сільське господарство потребує чітких і прозорих умов роботи, аби іноземні інвестори не боялися вкладати гроші в Україну. Аналітики зазначають, що пріоритетом державної політики має бути максимум стимулювання попиту на сільськогоподарську продукцію. Тож, на неораному полі української аграрної економіки новий український уряд чекає багато роботи.

Наталя Фібріг