Історія різдвяного календаря

Різдвяні календарі складаються з 24 віконечок. Зазвичай це дверцята, за якими прихована якась несподіванка. Відкривати їх починають 1 грудня і аж до Святвечора 24 грудня. Така традиція зародилася на початку ХХ століття у протестантському середовищі. Куплені чи змайстровані власноруч, з солодощами чи іграшками - різдвяні календарі тішать не лише малечу, а й дорослих.

До реформації у XVI столітті німецькі діти традиційно отримували подарунки в день Святого Миколая. Утім, вчення Мартина Лютера не визнає вшанування святих, тому діти стали отримувати подарунки не на Миколая, а на Різдво. А оскільки на це свято чекати довше, ніж на Миколая, протестанти започаткували багато різних традицій, щоб "підсолодити" собі чекання. Як, приміром, різдвяні календарі.

Бідні сім'ї просто малювали крейдою 24 риски на дверях - дітям можна було щодня стирати по одній. Інші клали 24 соломинки до ясел і щодня забирали по одній. Як варіант була також свічка з 24 зарубками - щодня свічку запалювати, аби вона згоріла до наступної зарубки. У багатих родинах діти отримували 24 пряники і з'їдали по одному в день. Традиція припала до душі й католикам.

1902 року євангелічна книгарня у Гамбургу випустила, як вважається, перший друкований різдвяний календар у формі годинника. Двома роками пізніше місцева газета Штуттгарта у святковому номері зробила вкладку з різдвяним календарем. А 1908 року мюнхенському видавцеві спало на думку випустити друком 24 кольорові малюночки, які слід було вирізати та наклеювати на картон.

1920 року на ринку з'явилися різдвяні календарі в тому вигляді, в якому їх знають нині - з 24 дверцятами. За ними ховалися малюночки на релігійні теми або цитати з Біблії. У часи націонал-соціалізму біблійні мотиви замінили казковими персонажами або германськими богами, аби відокремити Різдво від християнського підґрунтя.

З 1950-их років різдвяні календарі стали масовим товаром. Їх друкували великими тиражами, завдяки чому ціни стали доступними кожному. За дверцятами ховалися фото засніжених міст та ландшафтів або знову картинки на релігійну тематику. Деякі календарі стали виготовляти з шоколадними несподіванками або іншою смакотою. Цей календар, приміром, виготовлено 1965 року.

Нині найчастіше за дверцями ховається шоколад у формі різних різдвяних атрибутів. На другому місці за популярністю - календарі з іграшками. А дехто майструє свої календарі власноруч. Фантазії немає меж. Хтось ховає свої несподіванки у підвішених мішечках, а хтось - у шухлядках.

Різдво вже давно стало не лише християнським святом, але й тріумфом суспільства споживання. Нині різдвяні календарі можна знайти з усім, чим завгодно: прикрасами, косметикою, вином, еротичними витребеньками тощо. А шоколадні фігурки маленького Ісусика замінили ведмедики та оленята.

Нині в деяких містах споруджують навіть різдвяні календарі у вигляді справжніх будинків з 24 віконечками. Щодня урочисто відчиняють одне вікно. Найбільший у світі такий "різдвяний календар" можна побачити у центрі Лейпцига. Його площа - 857 квадратних метрів. З першого грудня й аж до Святвечора завжди о 16 годині відчиняється нове вікно, за яким з'являються картини на різдвяну тематику.