"Форшнер Україна"

Менше п’яти каналів, кольорова картинка і почесне місце у вітальні. На початку 1970-их у радянських домівках почали з'являтися перші телевізори "Електрон". Їх виробляли, зокрема, на Львівщині та у Закарпатті. "Електрон" став єдиним вітчизняним виробником, чиї телевізори експортувалися у країни західної Європи. Один із промислових комплексів, на якому виробляли комплектуючі, розташовувався поблизу курортного містечка Свалява, в селі Неліпино. Тоді – гордість місцевості і один з найбільших роботодавців. Сьогодні – уламки радянського промислового велетня, які по клаптику розібрали менші підприємства.

Про масштаб колишнього заводу нагадує приміщення їдальні, яке розташоване у центрі території. Нині двоповерхова будівля повністю занедбана. Здається, що навіть гуртом трудові колективи усіх підприємств з числа тих, що облаштувалися на руїнах колишнього "Електрону", не змогли б заповнити обідні столи в приміщенні такого розміру. "Ми працюємо на території колишнього заводу "Електрон". Я – приватний підприємець, випускаю меблі під замовлення. Поруч є Держлісгосп, трохи далі розливають мінеральну воду, з іншого боку виготовляють пам'ятники", - розповідає про околиці 50-річний Іван, уродженець Сваляви. "У тому числі тут є і німецька фірма Forschner. Це одне з найбільших підприємств", - розповідає Іван. За його словами, роботою у німецькій компанії люди задоволені. "У нас в Сваляві немає більше таких великих підприємств. Був колись Лісокомбінат, на якому працювало 7 тисяч людей. А тепер люди просто раді, коли є хоч якась робота".

Кабель для німецьких автовбусів

На роботу у "Форшнер" люди з’їжджаються навіть з далеких сіл. На заводі працює близько тисячі осіб. "90% людей ми привозимо сюди на автобусах з цілої області. Тут відсутній місцевий транспорт", - розповів DW генеральний директор ТОВ "Форшнер Україна" Антонін Беньовски. Підприємство із стовідсотково німецькими інвестиціями вже одинадцятий рік виготовляє у Закарпатській області електричні схемні джгути для автомобілів різних марок. Завод у Неліпино випускає кабелі для міських та міжміських автобусів, будівельних машин та маленькі кабельні джгути.

Продукція, що виробляється поблизу Сваляви, повністю вивозиться за кордон. Сировина для виробництва також надходить з сусідніх держав. "Я не можу сказати, що в Україні немає можливості купувати мідь та дроти. Але різниця в ціні не настільки вигідна. Тож для нас простіше мати одного постачальника з західної Європи", - пояснює генеральний директор.

Зекономити на людях

Громадянин Чехії Антонін Беньовски був одним із перших у компанії "Форшнер Україна". Одинадцять років тому він, оглянувши близько 15 приміщень у західних областях України, вирішив зупинитися у Закарпатській області. За словами Беньовски, цехи у Неліпино виявилися найбільш підходящими до потреб виробництва. Окрім того, бізнесменів привабило вигідне розташування. "Вирішальним, чому ми залишилися тут на Закарпатті, було транспортне сполучення з Європою, у тому числі з Чехією. Це дуже важливо, якщо працювати на давальницькій сировині. Більш того, ми розташовані перед Карпатами. Взимку дорога через гори може бути проблематичною", - пояснює генеральний директор.

Ще один важливий аспект, який підштовхнув німецьку компанію налагодити виробництво в Україні – рівень заробітної плати. Найняти робочу силу в Україні, за словами Беньовски, можна набагато дешевше, ніж у країнах, що межують з областю."В даний момент зарплата на нашому підприємстві відповідає середній по області. Ми не хочемо платити набагато більше, але й не платимо мало". Найнижча зарплатня, за його словами, яку отримує пересічний кваліфікований працівник у компанії становить близько 3500 гривень.

Жодних альтернатив

Зі слів в’язальниці схемних джгутів Віри випливає, що заробити таку суму за місяць можна, якщо виходити на роботу у вихідні або працювати наднормово. "Нам завжди доплачують за додаткові години роботи. Але без них я маю ставку – 1800 гривень в місяць", - розповідає 50-тирічна жителька Неліпино. Раніше Віра працювала на Лісокомбінаті. Після того, як підприємство закрилося, вона протягом десяти років не могла знайти роботу. "Тут не було роботи зовсім, тому змушена була піти у "Форшнер". Тепер на заводі працюють і мої діти", - розповіла вона в інтерв’ю DW.

На відміну від Віри, 26-річна Валя ще з шкільної парти бачила свою кар’єру у компанії "Форшнер". "Багато моїх друзів працюють тут. Іноді робота набридає, але альтернативи немає", - розповіла дівчина. Валя набиває електричні контакти на джгути, у німецькій компанії дівчина працює вже восьмий рік.

Ретельний контроль

Генеральний директор Антонін Беньовськи протягом усіх років роботи у "Форшнер Україна" постійно приїздить в Україну. Він вільно володіє українською мовою та добре знайомий з особливостями українських реалій. Розмірковуючи про них, генеральний директор, відзначає, передусім, що українці - дуже працьовитий народ. "Коли ми бачимо, як українці працюють на будівельних майданчиках Європи, Словаччини, Чехії, це підтверджується", - пояснює Беньовськи. Утім, за його словами, співробітників потрібно ретельно контролювати.

"Платити потрібно за те, що працівник зробив, а не за те, що він присутній на роботі. Адже змусити людину бути на роботі – це одне, а змусити працювати в той час, коли вона на роботі, вже складніше. Тому ми вирішили платити за обсяги виробленої продукції ", - пояснив керівник. Відповідні зміни в організації роботи були прийняті в березні 2013 року. "Коли люди зрозуміли, що треба працювати для того, щоб отримати зарплату, обсяги нашої продукції збільшилися", - зазначив Беньовски.

Переміни відчуває на собі і в’язальниця джгутів Віра. Тепер вона має можливість при потребі працювати 16 годин на добу і у вихідні. "Коли працюємо, то й маємо відповідну зарплату", - розповідає жінка. Зарплату їй нараховують відповідно до кількості виробленої продукції. "Багато людей наймають додатково, коли є замовлення. Ми, здається, перевиконуємо план на півроку вперед", - розповідає Віра. Генеральний директор впевнений, що робітники цінують німецьку компанію з те, що вона створює можливості заробити. "Основне, що ми можемо дати нашим працівникам – це конкурентоздатна та своєчасна заробітна плата та стабільне робоче місце", - зазначає Беньовски. Інших соціальних гарантій, на кшталт медичної страховки чи безкоштовної системи харчування, "Форшнер Україна" не пропонує.

Нові проекти

У майбутнє на підприємстві з німецькими інвестиціями дивляться з оптимізмом. Компанія найближчим часом планує відкрити нові філіали, для яких знадобляться додаткові співробітники. "Протягом наступних двох-трьох років нам потрібно буде розширити штат майже вдвічі", - каже Беньовски. Умовами роботи в Україні керівник "Форшнер Україна" в цілому задоволений. До перемін політичної влади у компанії вже звикли."Ми відчуваємо політичні зміни, але спостерігаємо за ними зі сторони", - зазначив він. З приходом нових лідерів, за його словами, достеменно нічого не міняється. Беньовськи важко назвати політичну силу, яка б створила найбільш сприятливі умови для ведення бізнесу. "Два-три роки тому назад був такий період, коли ми відчували, що щось поліпшується. Але все повернулося назад. Ми вже звикли до того", - пояснює генеральний директор.