«Снід – це проблема, яка стосується кожного»
27 серпня 2007 р.
Реклама
Україна посідає одне з перших місць в Європі за темпами поширення ВІЛ- СНІДу. Щодня ця хвороба забирає життя десяти українців. Хвороба прогресує, стираючи соціальні кордони. Але люди зважають на проблему лише тоді, коли інфікується хтось з близьких.
„Потрібна національна стратегія боротьби зі СНІДом”
В Україні влада не надто переймається проблемою поширення ВІЛ-СНІДу, перекладаючи це на громадські організації, а суспільство не вимагає впливати на бездіяльність держави, оскільки люди не знають реальної картини щодо поширення хвороби, переконаний керівник програми з ВІЛ-СНІДу Європейського регіонального бюро Всесвітньої організації охорони здоров’я Гундо Валер:
«Необхідно систематично інформувати про можливості лікування. Тобто, потрібно так розповідати, щоб люди зверталися за медичною допомогою. Водночас не можна недооцінювати профілактики ВІЛ -СНІДУ. Великі кошти виділяються на терапевтичні методи, але немає систематичної роботи з громадськістю, яку б підтримувала держава. У Німеччині є спеціальні організації, які займаються саме цим. В Україні бракує національної стратегії боротьби зі СНІДом та його профілактики».
Суспільні табу та поширення СНІДу
Ідею Вайлера щодо проведення в Україні широкомасштабної інформаційної кампанії про ВІЛ-СНІД та його наслідки підтримує керівник проекту Євросоюзу з профілактики СНІДу серед української молоді Уте Шуманн. Вона зазначає, що нині в Україні є чимало соціальних перепон, які не дозволяють вести просвітницьку роботу про хворобу. Серед решти чинників Уте Шуманн називає суспільні табу, економічні та культурні фактори. На її переконання, необхідність боротьби з ВІЛ-СНІДом ще не закарбувалася у свідомості українців. Саме тому тут потрібна об’єктивна і зважена інформація про поширення епідеміїю, каже Шуманн.
«Очевидно, що в Україні засоби масової інформації ще не досягли такого рівня розвитку, коли б реально усвідомлювалася проблема поширення ВІЛ-СНІДУ. Зважаючи, що в Україні СНІД прогресує найшвидше, ніж у будь-якій країні Європи, можна зробити висновок, що ЗМІ мало інформують людей про наслідки хвороби».
Ретельне інформування – краще за істерію
У Німеччині відкрито та відверто почали говорити про ВІЛ-СНІД в середині 80-х. Після суспільної істерії тодішній уряд вирішив інформувати про проблему ще зі школи, розповідає член парламенту німецької федеральної землі Гамбург, європарламентар Фарид Мюллер.
«Тоді нам пощастило з міністром охорони здоров’я – це була ліберально налаштована і мужня жінка пані Зюсмут, яка, як це не парадоксально, представляла консервативну партію. Вона не піддалася на істерію, яка тоді панувала у суспільстві, і створила по всій Німеччині систему профілактики ВІЛ-СНІДу. Одночасно проводилася інформаційна просвітницька кампанія через ЗМІ. Саме тоді виник вираз, який є актуальним і сьогодні «Снід – це проблема, яка стосується кожного». Це спрацювало і подібні заклики сприймалися людьми»
Запорука успіху в співпраці держави й громадських організацій
Аби зупинити епідемію поширення ВІЛ-СНІДу в Україні Фарид Мюллер радить владі сконцентруватися на цій проблемі і більше започатковувати проектів направлених на профілактику хвороби. Зі свого боку він зобов’язався підтримувати міжнародні проекти щодо України у Європарламенті та пообіцяв сприяти їх фінансуванню. Фарид Мюллер:
«Я переконався, що тут владі важко знайти контакт з групами ризику, щоб організувати профілактику СНІДу. Тому на такі випадки у Німеччині є ряд проектів саме для таких цільових груп і виділяється відповідне фінансування. Саме завдячуючи цим проектам громадські організації швидше знаходять спільну мову з цими людьми, аніж держава»
Фарид Мюллер каже, що щось подібне до європейської моделі співпраці влади і неприбуткових організацій він побачив у Одесі, де місцева влада фінансує проект громадських організації, які обмінюють шприці для ВІЛ-інфікованих. Він вважає,
що недержавні організації є важливою частиною профілактики хвороби у суспільстві і від допомоги таких організацій українцям ніяк не можна відмовлятися.
«Але обов’язки з держави ніхто не знімає. Влада має фінансувати такі проекти і зі свого боку вирішувати ці проблеми. Найперше влада має визначитися з завданнями, які можна делегувати громадським організаціям», акцентує Фарид Мюллер.
Водночас він зазначив, що Україна більше налаштована відкрито вирішувати проблему ВІЛ-СНІДу, аніж Росія. Фарид Мюллер констатує, що українці готові переймати досвід боротьби з хворобою, який мають інші країни.
Лілія Гришко
„Потрібна національна стратегія боротьби зі СНІДом”
В Україні влада не надто переймається проблемою поширення ВІЛ-СНІДу, перекладаючи це на громадські організації, а суспільство не вимагає впливати на бездіяльність держави, оскільки люди не знають реальної картини щодо поширення хвороби, переконаний керівник програми з ВІЛ-СНІДу Європейського регіонального бюро Всесвітньої організації охорони здоров’я Гундо Валер:
«Необхідно систематично інформувати про можливості лікування. Тобто, потрібно так розповідати, щоб люди зверталися за медичною допомогою. Водночас не можна недооцінювати профілактики ВІЛ -СНІДУ. Великі кошти виділяються на терапевтичні методи, але немає систематичної роботи з громадськістю, яку б підтримувала держава. У Німеччині є спеціальні організації, які займаються саме цим. В Україні бракує національної стратегії боротьби зі СНІДом та його профілактики».
Суспільні табу та поширення СНІДу
Ідею Вайлера щодо проведення в Україні широкомасштабної інформаційної кампанії про ВІЛ-СНІД та його наслідки підтримує керівник проекту Євросоюзу з профілактики СНІДу серед української молоді Уте Шуманн. Вона зазначає, що нині в Україні є чимало соціальних перепон, які не дозволяють вести просвітницьку роботу про хворобу. Серед решти чинників Уте Шуманн називає суспільні табу, економічні та культурні фактори. На її переконання, необхідність боротьби з ВІЛ-СНІДом ще не закарбувалася у свідомості українців. Саме тому тут потрібна об’єктивна і зважена інформація про поширення епідеміїю, каже Шуманн.
«Очевидно, що в Україні засоби масової інформації ще не досягли такого рівня розвитку, коли б реально усвідомлювалася проблема поширення ВІЛ-СНІДУ. Зважаючи, що в Україні СНІД прогресує найшвидше, ніж у будь-якій країні Європи, можна зробити висновок, що ЗМІ мало інформують людей про наслідки хвороби».
Ретельне інформування – краще за істерію
У Німеччині відкрито та відверто почали говорити про ВІЛ-СНІД в середині 80-х. Після суспільної істерії тодішній уряд вирішив інформувати про проблему ще зі школи, розповідає член парламенту німецької федеральної землі Гамбург, європарламентар Фарид Мюллер.
«Тоді нам пощастило з міністром охорони здоров’я – це була ліберально налаштована і мужня жінка пані Зюсмут, яка, як це не парадоксально, представляла консервативну партію. Вона не піддалася на істерію, яка тоді панувала у суспільстві, і створила по всій Німеччині систему профілактики ВІЛ-СНІДу. Одночасно проводилася інформаційна просвітницька кампанія через ЗМІ. Саме тоді виник вираз, який є актуальним і сьогодні «Снід – це проблема, яка стосується кожного». Це спрацювало і подібні заклики сприймалися людьми»
Запорука успіху в співпраці держави й громадських організацій
Аби зупинити епідемію поширення ВІЛ-СНІДу в Україні Фарид Мюллер радить владі сконцентруватися на цій проблемі і більше започатковувати проектів направлених на профілактику хвороби. Зі свого боку він зобов’язався підтримувати міжнародні проекти щодо України у Європарламенті та пообіцяв сприяти їх фінансуванню. Фарид Мюллер:
«Я переконався, що тут владі важко знайти контакт з групами ризику, щоб організувати профілактику СНІДу. Тому на такі випадки у Німеччині є ряд проектів саме для таких цільових груп і виділяється відповідне фінансування. Саме завдячуючи цим проектам громадські організації швидше знаходять спільну мову з цими людьми, аніж держава»
Фарид Мюллер каже, що щось подібне до європейської моделі співпраці влади і неприбуткових організацій він побачив у Одесі, де місцева влада фінансує проект громадських організації, які обмінюють шприці для ВІЛ-інфікованих. Він вважає,
що недержавні організації є важливою частиною профілактики хвороби у суспільстві і від допомоги таких організацій українцям ніяк не можна відмовлятися.
«Але обов’язки з держави ніхто не знімає. Влада має фінансувати такі проекти і зі свого боку вирішувати ці проблеми. Найперше влада має визначитися з завданнями, які можна делегувати громадським організаціям», акцентує Фарид Мюллер.
Водночас він зазначив, що Україна більше налаштована відкрито вирішувати проблему ВІЛ-СНІДу, аніж Росія. Фарид Мюллер констатує, що українці готові переймати досвід боротьби з хворобою, який мають інші країни.
Лілія Гришко
Реклама