Паломництво - у пошуку щастя

Паломництво не всюди присутнє там, де вживають такий термін. Так щороку на річницю смерті Елвіса Преслі тисячі шанувальників його творчості "вчиняють паломництво" до його могили. Футбольні стадіони теж стали такою собі сучасною "Меккою", так само як і супермаркети електроніки для комп'ютерних фанів.

Однак, це не має нічого спільно з "богоміллям ногами", що власне розуміють теологи під паломництвом. Тим часом людей, які знову серйозно починають ставитися до паломництва, розуміючи його як пошук сенсу чи пошук себе, дедалі більшає. Тему паломництва висвітлює виставка "Паломництво. Прагнення щастя?", що саме експонується в музеї Rautenstrauch-Joest-Museum у німецькому Кельні. Експозиція виставки налічує 39 детально представлених найважливіших місць, що ваблять прочан.

Бум паломництва в світі

На виставці представлені практично всі континенти, включно з Австралією. Від Сантьяго-де-Компостели та Кельна в Європі та Кербели в Іраку аж до гори Кайлас в Тібеті, де чотири релігії спинаються на святу гору - Канг Рімпоче. На ній мешкають ті, від кого можна отримати благословення. Туди сходяться з усієї Азії. А самі подорожі тривають дні, місяці, а іноді й роки.

На відеозаписах побачиш кадри, що показують людей, які пнуться вгору, попри каміння та сніг, досягаючи висоти 5200 метрів, де повітря настільки розріджене, що, власне, й дихати ним вкрай непросто. Немає жодних крайнощів, котрі б не знало б паломництво. Байдуже, чи йдеться це про постійні глибокі поклони прочан-буддистів на Райлас, або, як його ще називають, Канг Рінпоче, чи про аскетичний спосіб життя, або ж про безмірне споживання їжі та напоїв. Зрозуміло одне, в будь-якому разі, той, хто подорожує, має рахуватися зі злигоднями. Але іноді, за виснаження та поневіряння очікує нагорода. Приміром, в індійському місті Аджмер прочани щодня споживають сім тонн солодкого сафранового рису, який подають у величезних казанах. Адже потрібно нагодувати кожного суфія, кожного індійського мусульманина, який прийшов для того, щоб відвідати гробницю шейха Муйнуддіна Чишті. Саме лише забезпечення прочан усім необхідним - це вже неабияке логістичне рішення, якому важко знайти рівних, а його втіленням щоденно переймаються близько 4 тисяч служників комплексу.

Проща - логістичний виклик

Саме це робить виставку цікавою, адже вона представляє логістичні, економічні та політичні масштаби паломництва. Потрібно впродовж кількох днів розподілити, прихистити, нагодувати мільйони вірників та задовольнити їхні потреби в гігієні та медичних послугах. Так само слід подумати й про безпеку. А нові види бізнесу, як скажімо, продаж амулетів для паломників з лейбою "Made in China", як їх у величезній кількості продають на тротуарах під час прощі до образу Матері Божої Гваделупської, навіть породили незнану раніше галузь промисловості. Щороку від шести до восьми мільйонів прочан відвідують Базиліку 11 та 12 грудня. Вона просто луснула б, якби не було чотирьох ескалаторів, на яких відвідувачі одночасно просуваються повз святий образ. Хоч дуже яскраве освітлення позбавляє паломників містичних вражень, зате воно гарантує безпеку. Саме по собі паломництво перетворило певні місця у власне економічні об'єкти. Тож тут зрозуміло одне: прочани мають до певної міри бути забезпеченими у матеріальному плані, щоб дозволити собі податися в як правило дуже довгу подорож. Про це свідчить відносно молодий бум паломництва в Африці.

У Тубі жодного готелю для туристів

Все розпочалося близько двох десятиліть тому, коли новий середній клас дещо розбагатів, зробивши прощу одним з атрибутів свого статусу.

Щороку до священного міста Туба, розташованому в Сенегалі на заході Африки, звершують прощу від двох до п'яти мільйонів членів сенегальського суфійського братства Мюридія. Об'єктами їхнього паломництва є грандіозна мечеть та гробниця шейха Амаду Бамби, який жив з 1853 по 1927 роки і вважався одним з найбільших містиків Західної Африки. Ця мегаподія відбувається щороку. І це попри те, що в Тубі немає жодного готелю для прочан. Натомість кожному вірникові пропонується ліжко в одному з приватних помешкань, де в одній кімнаті можуть розміститися до 40 осіб.

Європейців ваблять Сантьяго-де-Компостела та Кельн

Тож на тлі цього здається відносно комфортним подолати 42 тисяч кілометрів шляху до Сантьяго-де-Компостели в Іспанії, адже вздовж усього шляху розміщені сотні місць для відпочинку та ночівлі, що робить життя прочан цілком зносним. Так само й Кельн постає на тлі інших місць для прощі просто варіантом класу люкс. Щодня близько 10 тисяч осіб відвідують Раку трьох волхвів, що зберігається в Кельнському соборі. У будь-якому разі, прочанам не доведеться нарікати на брак комфорту, гідних місць для ночівлі та інших вигод. Сама виставка нагадує своєю експозицією таку собі прощу, адже відвідувачам доводиться долати неабиякий шлях від одного місця паломництва до іншого, вивчивши всі світові релігії, культурні події та дивацтва.