Комуна номер 1: свобода кохання для всіх!

1 січня 1967 року члени Соціалістичного німецького студентського союзу започаткували комуну номер 1. Вони були першою і найбільш відомою в Німеччині групою людей, що спільно мешкають на одній житловій площі. "У нас була гарна мрія - створити зовсім інше чудове суспільство на 110 квадратних метрах нашої квартири в старому будинку",- згадує Ульріх Енценсберґер.

Вони пропагували рівноправність чоловіка і жінки, відкривали магазини для дітей та школи з безкоштовним навчанням. Міщанську маленьку родину вважали пережитком минулого та – як вони тоді казали – репресивно-невротичною примусовою спілкою.

Бій післявоєнному лицемірству

Втім, головним лейтмотивом комуни був виклик зазнайству і лицемірству післявоєнного часу. Зокрема, лунала критика щодо повернення націонал-соціалістів на політичні посади, відродження мілітаризму. Що стосується суспільного життя, комунари пропагували революцію приватної сфери та свободу статевого життя. "Ми хотіли переломити принципи приватних стосунків, тому що нам не подобалося, що люди ховаються у своїх приватних квартирах від серйозних розмов",- пригадує Дітер Кунцельман.

Так про них писала бульварна преса:

"Вони носять неохайні бороди, виголошують нечувані політичні промови та постійно вихваляють нове почуття щастя. Групка берлінських студентів веде співжиття з такими ж, як вони, дівчатами, ділить гроші і ліжка".

Плоди мирної революції

Широку відомість комуна здобула завдяки мирному протесту та провокаційним акціям. Одна з них зображена на знаменитому фото: обличчям до стіни стоять сім дівчат, хлопців та дитина. Всі вони – голі. Руки підняли догори, наче їх затримала поліція. І лише маленький хлопець від цікавості озирається на фотоапарат.

Дверей у туалетній кімнаті комуни не було, бо приватну сферу вважали міщанством. Листи від батьків зачитували вголос. Сучасники пригадують, що життя берлінської комуни мало вплив на усю тодішню молодіжну культуру: "Це була культурна революція, причому на всіх рівнях. Адже коли я вчився у 1970-му, то уявіть собі, серед нас були такі студенти, що все ще звертались один до одного на "Ви".

Тодішні комунари пишаються своїми здобутками і вважають, що посприяли сексуальній революції та бачать її сліди на своїх же дітях та їхніх однолітках. Кажуть, що "головне - це в усьому слухатися серця, а не голови".

Автори: Міхаель Марек / Захар Бутирський

Редактор: Леся Юрченко