Біттерфельд: відродження забрудненого міста

На березі Гойтше, величезного озера на околицях Біттерфельда, розмістилися численні вуличні кнайпи. Пароплави запрошують туристів у мандрівки. У гавані пришвартовані численні яхти. Набережною прогулюються пішоходи й велосипедисти. "Коли я 15 років тому розробив першу туристичну концепцію для Біттерфельда, з мене всі сміялися, - розповідає Луц Бернгардт, виконавчий директор Товариства розвитку Гойтше. - Проте нині до Біттерфельда приїздить майже півмільйона туристів на рік. Раніше подібного не можна було уявити!"

"Там, де з неба падає бруд"

За часів НДР кожен, хто прямував через Біттерфельд, намагався об'їхати це місто. Навіть якщо надворі було спекотно, вікна у потягах та автомобілях зачиняли, аби пилюка з вугільних кар'єрів та жахливий сморід з величезних хімкомбінатів не проникли всередину.

Проте жителям самого Біттерфельда подітися було нікуди: пил пік очі і вкривав усе навколо. У народі навіть виникла приказка: "Біттерфельд, де з неба падає бруд". І це не просто приказка: щодня на регіон поблизу Лейпцига осідало 180 тонн летючої золи. Біттерфельд був одним із найважливіших промислових центрів НДР. А на екологічні наслідки промислового виробництва тоді просто не зважали.

Крах системи

Падіння Берлінського муру та зникнення НДР у 1989 році поклало край не лише екологічним безчинствам, а й виробництву як такому. Застарілі хімічні підприємства демонтували, видобуток бурого вугілля припинили, а на забруднених територіях провели широкомасштабну санацію. "За чисте довкілля люди повинні були дорого заплатити, - зауважує обер-бургомістр Біттерфельда Петра Вуст. - Зникли 60 тисяч робочих місць. У найтяжчі часи безробіття сягало 30 відсотків".

Як наслідок: передусім молодь залишала місто і їхала деінде у пошуках роботи. Чисельність населення за останні двадцять років скоротилася майже вдвічі, а середній вік жителів значно зріс. Через це у 2007 році Біттерфельд об'єднався із сусіднім Вольфеном.

Тим часом промислове виробництво у місті відновлюється. Багато нових працівників щодня доїжджають до Біттерфальда на роботу з прилеглих міст - Лейпцига, Галле та Дессау. Вони хочуть лише працювати у Біттерфельді, проте оселятися не бажають. Аби запобігти старінню населення, пані обер-бургомістр намагається привабити до міста молоді родини за допомогою доступного житла і дитячих садочків, у яких є вільні місця.

Хімічна промисловість ожила

Головним постачальником робочих місць у Біттерфельді сьогодні є "Хімічний парк Біттерфельд-Вольфен". На великій території розмістилися 360 фірм, на яких працюють близько 12 тисяч робітників. "Без політичної підтримки та величезних дотацій хімічній промисловості не вдалося б зробити новий старт", - вважає директор парку Маттіас Ґабріель. Держава виділила на знесення старих промислових об'єктів та очищення забрудненої території мільярдні кошти.Тож, підприємства, які з'явилися тут, не повинні були мати справу з важким промисловим та екологічним спадком НДР. Саме через це "Хімічний парк" завантажений на 85 відсотків своєї потужності - навіть незважаючи на те, що тут діють високі екологічні вимоги до промислового виробництва. Чверть тутешніх інвесторів - це іноземці компанії.

Темні хмари над "Сонячною долиною"

До нового іміджу екологічно безпечного промислового центру Біттерфельда пасує й залучення компаній з виробництва сонячної енергії, багато з яких також з'явилися тут за останні кілька років. Провідною серед них є фірма Q-Cells. Та після того, як в усьому світі ця галузь потрапила в кризу, колишній лідер ринку змушений був оголосити про банкрутство. Інші виробники сонячних електростанцій у Біттерфельді також збанкрутіли. Проте принаймні компанія Q-Cells наприкінці серпня отримала радісну звістку: фірму купила південнокорейська корпорація Hanwha. Інші підприємства галузі все ще чекають на рятівного інвестора.

Поки що ніхто не може сказати, яким буде подальший розвиток "Сонячної долини" (Solar Valley), як уже почали називати регіон навколо Біттерфельда. Лишається тільки сподіватися, що більшість із 3000 робочих місць, створених підприємствами сонячної енергетики, вдасться зберегти.

Проте одна галузь промисловості у Біттерфельді таки повністю зникла разом з НДР - це видобуток бурого вугілля. Натомість залишилися 60 гектарів "місячних ландшафтів" - відпрацьований кар'єр Гойтше. Він повинен був поступово аж до 2011 заповнюватися ґрунтової водою. Проте природа виявилася швидшою. У 2002 році під час повені річка Мульде вийшла з берегів і заповнила Гойтше упродовж 36 годин. Практично за одну ніч Біттерфельд опинився на березі величезного озера.

Шлях до чистого довкілля

Союз захисту природи та довкілля Німеччини (BUND) придбав на південному березі Гойтше велику територію, заснувавши проект Goitzsche-Wildnis (Дика місцевість Гойтше). За десять років на цій території оселилося багато видів тварин та рослин, а вимучена природа має можливість поступово самовідновлюватися.

На північному ж березі виникли житлові будівлі та будинки відпочинку, порт для яхт і вітрильників, ресторани й кафе, місця для купання і пункти прокату човнів. Тут відбулася, певно, найбільш разюча для Біттерфельда зміна: там, де колись працювали екскаватори, нині сидять туристи за горнятком латте або порцією морозива. Нарешті й Біттерфельд може продемонструвати світові, що таке Dolce Vita.