Українська співачка Руслана: "Я відчуваю Німеччину серцем"

Німецький національний відбір на Євробачення‑2026 відбувся 28 лютого в Берліні. У прямому ефірі ARD дев'ять виконавців змагалися за право представити Німеччину на міжнародному конкурсі, який відбудеться у Відні. Цього року формат відбору змінили: спочатку міжнародне професійне журі визначило трійку суперфіналістів, остаточний вибір зробили телеглядачі. Перемогу здобула співачка Сара Енґельс із піснею "Fire" - саме вона представить Німеччину в травні на Євробаченні в Австрії.

До складу міжнародного журі увійшла й українська співачка Руслана - переможниця "Євробачення" 2004 року. В розмові з DW вона підбила підсумки відбіркового туру "Євробачення - німецький фінал", розповіла про роботу журі, своїх фаворитів і оцінила шанси Німеччини на майбутньому конкурсі.

DW: Руслано, ви самі є переможницею Eurovision. Як, на вашу думку, змінився конкурс за цей час? Що сьогодні важливіше для перемоги - сильна пісня, яскраве шоу чи емоційний зв'язок із європейською аудиторією?

Євробачення - одна з найбільших сцен і шоу у світі. Формат, який за 70-річну історію набув величезну аудиторію по всьому світу. Це вже не тільки європейське шоу. Це шоу, яке об'єднує музичних фанів багатьох країн світу.

Немає якоїсь локальної специфіки самого Євробачення. Це така сама глобальна музична арена, як інші музичні премії, події, змагання. Це - величезний у всіх сенсах майданчик: і за аудиторією, і за продакшеном, і за культурно-історичним контекстом, де виступають артисти, доводячи, що їх музика найбільш цікава та захоплююча для мільйонів людей саме в цей час і на цій арені. І так, не існує рецепту успіху. Як складуться зірки, і що саме в цей момент зможе своїм серцем випромінювати артист - це унікальне поєднання стану артиста, публіки, зірок на небі та ще всього можливого й неможливого, що складеться в ці доленосні три хвилини виступу. Звісно, має бути яскрава пісня, яскраве шоу, і беззаперечна харизма. Це все має скластися в явище, феномен, не існувати поокремо, лише єдине ціле. І відбудеться ефект вибуху, ефект, коли люди невимушено вигукнуть: "Вау". 

Якщо на сцені стандарт, стереотип, навіть тренд - це, швидше за все, не спрацює. Не спрацює при умові конкуренції тренду з феноменом. Та коли феномену нема, нема і ефекту "вау". Тоді це змагання регіональних смаків, статистичних вподобань та похибок. Для справжньої, а не суто статистичної, перемоги має відбутись ефект великого вибуху - "Big Bang". Я прирівнюю переможний виступ на Євробаченні з народженням наднової зірки - "Supernova". В хорошому сенсі. В енергетичному. Це перш за все рівень енергетики.

Музика - це енергія.

Емоція - це енергія.

Динаміка, шоу, постановка, образи - це все про енергію. Тому ми часто називаємо, що це "хіт" або "хук". У цього ефекту "вау" багато імен. Бо щось змусило людей пробудитися й спалахнути разом з артистом.

Говорити прості банальні речі про перемогу на Євробаченні я не буду.

За 20 років мого особистого досвіду, я точно бачу, що досвідчені продюсери часто лають Євробачення, а їхні пісні посідають далеко не найвищі місця. І через це пройшли найтитулованіші продюсери не тільки Східної та Західної Європи, але й Америки та Австралії.

Щодо імен. Суперзірки, і не лише європейські, намагались підкорити конкурс. Кліфф Річард, Боні Тайлор, гурт Blue, Олівія Ньютон-Джон, Расмус, Ласт Кетчуп, Хуліо Еглесіас, Енгельберт Хампердінк, Патрісія Каас, Flo Rida, Араш і ще багато, кого я зараз не згадаю.

Легендарний і неперевершений Ендрю Ллойд Веббер, музика якого надихає не одно покоління прихильників по всьому світу, навіть його твір і вихованка не змогли переможно об'єднати навколо себе строкату аудиторію конкурсу.

Як змінилося Євробачення? Євробачення має свої епохи. І періодично його формат докорінно змінюється, як змінюється час, аудиторія, світ. Але ці зміни схожі на зміни океану. Це і є величезний людський океан смаків, вболівань та суперечок. Іноді він хвилюється на 3-5 балів, іноді справжній шторм, а іноді повний штиль. Неможливо зараз сказати, що Євробачення стало більш сучасним чи більш традиційним… Це великий ярмарок, де представлені всі очікувані і неочікувані жанри. Це абсолютне різноманіття. От скільки кольорів, коли майорять прапори країн-учасниць Євробачення, коли всі піднімають свої прапори в залі - таке саме різноманіття в музиці. Не можна сказати, що тенденція більше до попмузики чи до фріку, чи більше проходить жанр динамічних чи навпаки ліричних пісень. Взагалі ніхто не може передбачити, як проголосує аудиторія і журі. Це мить. Коли артисти виступають на сцені - тільки в цю мить вирішується доля кожної пісні і її перемоги. 

Як ви сприйняли свою роль у журі? Чи відчували ви це запрошення як жест культурної солідарності Німеччини з Україною? Що стало для вас найцікавішим або, можливо, несподіваним у цьому досвіді?

Євробачення - це велика євровізійна спільнота, гігантська аудиторія, це безліч друзів, які товаришують вже роками, десятиліттями. Дехто з нас взагалі вважає, що ми не просто друзі, а велика родина. Ми спілкуємося постійно і радимося одне з одним. Між нами постійний зв'язок.

Тому я точно знаю, що спочатку люди, які організовують будь-яку подію протягом всього року (включаючи і саме Євробачення і всі дотичні події - Eurovillage, Pre-Party), вони перш за все керуються унікальністю кожного артиста, його персональною історією, його близькістю до даного формату та події. Спочатку організатори для себе вирішують, що їм потрібен саме цей артист, а вже далі, очевидно, беруться до уваги інші фактори. Але ніхто ніколи на Євробаченні не прийматиме рішення суто з політичних чи соціальних міркувань та замовлень. На першому місці все одно завжди буде залишатися музика, артист і його образ. Звичайно, Україну підтримують поза конкурсом у цей складний період нашої історії, і це, безперечно, впливає на весь контекст, в тому числі й культурний. Але сказати, що виключно тільки через це нас запрошують, то точно ні. Нас, музикантів, (і не тільки мене, а й інших переможців і учасників від України) запрошують через те, що ми цікаві нашою унікальністю та автентикою, нашими голосами, перформансами та нестандартним звучанням. 

Яке загальне враження у вас залишилося від німецького відбору Eurovision-2026? Чим він відрізнявся від національних відборів, які ви бачили раніше? Що вас приємно здивувало, а чого, можливо, бракувало?

Мені було надзвичайно комфортно, було дуже по-родинному і дуже friendly. Було легко та невимушено у всій комунікації. Я хочу відмітити саму команду. Як це було організовано. Зал був надзвичайно теплим. Я відчуваю Німеччину серцем, бо моє артистичне життя має особливий та яскравий зв'язок з нею. Я виступала в Німеччині безліч разів: і з Петером Маффаєм в рамках його благодійного туру "Children of the world", і виконувала Гімн України перед боєм Кличка, виступала на великому берлінському фестивалі, де виступали Рамштайн та інші зірки, я мала великий тур під час Чемпіонату з футболу у 2006 році, коли ми виступали у фан-зонах для футбольних вболівальників. У мене було чимало запрошень так само на євровізійні події. На ARD ми не раз виступали з переможним хітом "Wild Dances". І до журі національного відбору я мала честь долучитись вже не вперше. Більш того, моя мама виросла в Німеччині - все дитинство до 15 років вона провела в Потсдамі.

Я відчувала себе серед друзів. Серед людей, які дуже тепло ставляться до мене, яких я люблю абсолютно щиро. Цього вечора я дійсно відпочила. Я приїхала з України, де постійні сирени, повітряні тривоги, ракетні атаки, відключення електрики через руйнування Росією нашої енергетичної інфраструктури. Після такого стану постійної тривоги й небезпеки, у Німеччині я змогла виспатися в готелі, побути з друзями… зрештою, просто повернути свою усмішку - ту усмішку, яку я завжди дарувала фанам Євробачення. Це стало можливим саме завдяки такій атмосфері і команді. І всі учасники, і члени інтернаціонального журі, і вся публіка створили для мене таке вже рідкісне відчуття свята, яке неможливо відчути вдома через те, що серце болить за мою землю, за мою Батьківщину.

Окремо хочеться висловити слова подяки і поваги організаторам національного відбору в Німеччині. Перш за все, вражає масштаб, майданчик, публіка, надзвичайно якісний продакшн. Особливо хочеться відзначити саму ідею та концепт. Інтернаціональне журі ще й в такій кількості, коли було представлено дуже багато країн зі всіх ключових регіонів. Це був формат міні-Євробачення. Ми вже побачили, як саме Євробачення (тобто країни-учасники) можуть відреагувати на пісню і артиста від Німеччини. 

Чи були у вас особисті фаворити серед учасників? На що ви передусім звертали увагу - на пісню, вокал чи сценічний образ і подачу?

Публіка обрала артистку, яка представлятиме Німеччину з яскравим шоу, динамічною хореографією та хітовою піснею, мотив якої запам'ятовується.

Але крім Сари, я би ще хотіла відзначити інших артистів. Зокрема, для мене один з фаворитів був wavvyboy. Після шоу я підійшла до нього і висловила йому своє захоплення стилем, оригінальністю і хітовою подачею в жанрі glam-рок. Образ, пісня - все було, як на мене, надзвичайно яскраве. Я бажаю йому так само колись опинитись на сцені великого Євробачення. Він точно цього гідний. Звичайно, це моє особисте враження.

Як відбувалась робота міжнародного журі? Чи легко було ухвалити спільне рішення, чи думки членів журі суттєво різнилися?

Ми спілкувалися і ділилися один з одним враженнями. Але особисто я та інші члени журі, з якими я спілкувалася, теж підтвердили, що ознайомилися з кожним учасником дуже лаконічно напередодні. Бо загалом хотілося мати свіже і первинне враження від виступу артиста, побачивши його безпосередньо під час живого виконання. Мені хотілося скласти враження не по музичних кліпах, а саме, побачивши і почувши наживо. Тому що на Євробаченні, в першу чергу, важливі сценічне виконання та енергетика артиста.

Загалом, ті смаки і пріоритети, які були в мене, збіглися з думкою більшості моїх колег в журі.

Оскільки, журі складалося з представників різних поколінь, а не лише різних країн, це так само, на мою думку, позитивно вплинуло на результат голосування. Ми обрали трійку, з якої публіка вибрала фаворита, на що журі вже не мало впливу. Звісно, кожен з нас персонально привітав Сару і побажали успіху. 

Німеччина останніми роками часто стикалася з труднощами на Євробаченні. Що б ви могли порадити німецькому представнику - на що варто зробити ставку на сцені конкурсу?

Євробачення любить сміливих. Любить, коли виходять на сцену не для того, щоби догодити існуючим смакам, а, навпаки, зламати штампи та створити щось нове в музиці на якісно новому рівні. А чому ні? Це моє бачення. Я не кажу, що саме так треба робити. Кожен вирішує це для себе індивідуально. Але я ділюся своїм відчуттям, що ця величезна аудиторія справді чекає на людину, яка вийде і як диригент в камертон задасть тональність, і публіка зрезонує.

Цього року Україну на Євробаченні представлятиме співачка Leléka. Вона також живе і працює в Німеччині. Що, на вашу думку, робить її номер і участь загалом особливими сьогодні для європейської аудиторії?

Leléka цілком і повністю відповідає моїм власним критеріям сміливого музиканта. Її музика та стиль співзвучні сподіванням та відчуттю сьогоднішньої України. Вона вбирає в себе ноти як автентичної України, так і сучасної. Leléka живе в Німеччині, але її персональна історія нерозривно пов'язані з Україною. І сьогодні, очевидно, вона говорить голосом тих українців, які були змушені покинути Україну через агресію. Вона і є голосом України, яка марить збереженням та поверненням власного дому. Це робить її голос і пісню неперевершено сильними. Її голос, водночас, легкий і сильний. Для мене вона є одним з відкриттів на сучасній українській сцені. На нашому Національному відборі я одразу сказала, що ми спостерігаємо нове музичне явище. Насправді, я дуже рада, що саме Leléka представить Україну. Я вірю в її зірку.