Пристрасті по-львівськи довкола скульптури сина Моцарта | Музика й кіно, література й мистецтво з Німеччини | DW | 30.11.2021

Познайомтесь з новою DW

Скористайтесь ексклюзивною можливістю ознайомитися з бета-версією нової DW. Своєю думкою Ви можете нам допомогти зробити нову DW ще кращою.

  1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages
Реклама

Культура й стиль життя

Пристрасті по-львівськи довкола скульптури сина Моцарта

У Львові точаться дискусії щодо скульптури Франца Ксавера Моцарта, якого ще називають "львівським Моцартом". Одним подобається алегорична скульптурна композиція, а інших вона обурює.

Оксана Линів влітку у Львові відкрила скульптурну алегоричну композицію до 230-річчя Франца Ксавера Моцарта

Оксана Линів влітку у Львові відкрила скульптурну алегоричну композицію до 230-річчя Франца Ксавера Моцарта

У важкій перуці, з неприродно великою витягнутою рукою і у темній бронзі - така скульптура Франца Ксавера Моцарта - сина Вольфґанґа Амадея Моцарта - з'явилася у Львові наприкінці серпня. Її встановлення ініціювала відома українська диригентка, арт-директорка та співзасновниця фестивалю класичної музики LvivMozArt  Оксана Линів. За її словами, усю роботу було профінансовано зі спонсорських джерел і з бюджету фестивалю. Проєкт реалізували за ініціативою фестивалю, а також під патронатом міжнародної фундації Mozarteum, розташованої у Зальцбурзі, та подарували місту. Автором алегоричної скульптурної композиції, як цю роботу назвали в Львівській міськраді, є німецько-австрійський митець Себастіан Швайкерт (Sebastian Schweikert). Скульптуру встановили у сквері на площі Євгена Маланюка неподалік від Львівської філармонії до 230-річчя від дня народження Франца Ксавера Моцарта.

Читайте також: Автор скульптури Моцарта у Львові: Поняття "краси" для мистецтва недостатньо

Гучна критика

Новий мистецький об'єкт одразу ж спровокував бурхливу дискусію серед львів'ян. Комусь витвір сучасного мистецтва сподобався, а комусь - не дуже. Дехто в соцмережах обізвав скульптуру "потворою", "чупакаброю" та "страшком". Декому не сподобалося місце, яке обрали для алегоричної композиції. А інші пішли ще далі й зареєстрували аж три петиції з вимогою її демонтажу. Авторка найбільш резонансної з них Наталія Криничанка вимагала перегляду законності встановлення скульптури, а також її демонтажу "як такої, що спотворює історичний та мистецький простір Львова". На її переконання, втілення постаті шанованого митця в такому витворі є "брутальним і недоречним". "Бо він не має нічого спільного ані зі шляхетністю і витонченістю музики Франца Ксавера Моцарта, ані з чутливою особистістю композитора, ані з його внеском у розвиток музичної культури Львова", - ідеться у зверненні львівської мисткині, оприлюдненому на її сторінці у соцмережі Facebook.

Портрет Франца Ксавера Моцарта

Портрет Франца Ксавера Моцарта

На думку Криничанки, "автор скульптури заклав у свій твір суб'єктивне уявлення про мистецьку неспроможність і комплекси композитора австрійського походження", але цей приватний погляд цілком спотворив образ людини, яка ввійшла в історію міста "виключно як позитив".

Протистояння петицій

Петицію з вимогою забрати скульптуру, яка набрала необхідні 500 голосів, депутати Львівської міськради спершу планували розглянути 25 листопада, однак потім розгляд перенесли. Зрештою 30 листопада петиція про демонтаж скульптури Франца Ксавера Моцарта у Львові не отримала підтримки депутатів Львівської міської ради. За це проголосували тільки 12 обранців з "Європейської солідарності" та "Свободи". 

На противагу ініціативі за демонтаж скульптури 25 листопада у Львові також було зареєстровано і петицію за збереження мистецького витвору, яка менш ніж за добу набрала необхідні для розгляду 500 голосів. Авторка цієї петиції Дарина Лаврін просила підтримати збереження скульптури Ксавера Моцарта у Львові, тому що серед львів'ян є такі, що вважають її красивою та естетичною. "Можливо, скульптура не має традиційного вигляду порівняно з більшістю пам'ятників, що відкривались у Львові за останні роки, та це не причина її демонтувати", - вважає авторка ініціативи. Петиція, щоб потрапити на голосування, спершу має пройти процедуру розгляду у депутатських комісіях.

Міський голова Львова Андрій Садовий ще перед розглядом петиції за демонтаж скульптури Ксавера Моцарта висловлював сподівання, що депутати не підтримають цю ініціативу. Мер вважає цей мистецький витвір містком, який єднає Львів зі світовою культурою. "Це дуже сміливий погляд скульптора на життя та творчість композитора, який у 16 років, тікаючи від слави відомого батька, переїхав до нашого міста і прожив тут 30 років. Це приклад мистецтва, яке стимулює людей із різними поглядами, говорити про сучасну культуру", - розповів в інтерв'ю DW мер Львова. За даними місцевої влади, встановлення алегоричної скульптурної композиції (пам'ятного знака) не потребувало проведення конкурсу, оскільки не є пам'ятником.

Погляди львівських депутатів щодо скульптури різняться. Дехто, зокрема депутатка від "Європейської солідарності" Ольга Посипанко, вважає, що скульптуру зі скверу треба забрати. Вона пояснює свою позицію тим, що не була дотримана процедура встановлення пам'ятника. "Вони називають це композицією, але це - пам'ятник, який встановлено без обговорення, без думки компетентного середовища: художників, скульпторів", - розповідає в інтерв'ю DW львівська депутатка. Крім того, на її думку, є видатніші постаті, які варто увічнити, наприклад українського поета Євгена Маланюка. 

Натомість голова фракції "Голос" у Львівській міській раді Віталій Троць розповів DW, що так само, як і його фракція, не підтримує петицію за демонтаж. На його переконання, у цьому конфлікті винні міський голова і виконком, що "вольовим рішенням" затвердили цей "пам'ятник". Але демонтувати скульптуру, за його словами, було б зараз вандалізмом. "Пам'ятник встановлений, в нього є автор, який вклав свою працю. Не варто втручатись у завершений мистецький процес", - вважає Троць.

Спроба середньовічної розправи над сучасним арт-об'єктом

Спроба організувати демонтаж скульптури виглядала, як середньовічна розправа над сучасним арт-об'єктом, вважає Оксана Линів. "Насправді кожен мистецький твір повинен поляризувати. Якщо арт-об'єкт, наприклад, був встановлений, а люди проходять повз нього як попри щось, що для них одразу ж стає буденним і побутовим, то цей арт-об'єкт не несе, власне, такого глибинного змісту", - зазначила відома диригентка у своєму відеозверненні до депутатів Львівської міської ради перед розглядом петиції з вимогою демонтажу скульптури. 

За її словами, мистецький витвір Швайкерта передає у бронзі переживання людини. "Тому форма цієї скульптури не є зрозумілою на перший погляд. Когось вона відлякує, для когось вона занадто активна, а комусь вона нагадує монстра. І це все правильно, адже образ Франца Ксавера натхненний операми, натхненний театром", - пояснює Линів. 

Мистецтвознавці теж дискутують

Натомість архітектор і колишній головний художник Львова Володимир Сколоздра налаштований проти скульптури, бо вважає, що на цьому місці у Львові радше має стояти пам'ятник українському поету Євгенові Маланюку, на честь якого і названа площа ."Не можна увічнювати одних, знищуючи пам'ять інших. Для Маланюка іншого місця немає, а для Моцарта - є", - переконаний він. На його думку, було б доречніше розмістити скульптуру біля Музею модернізму, Музею ідей, Органного залу чи на площі Ринок, де жив композитор. Критикує Сколоздра і естетичний бік скульптури."Мені така пластика не подобається, бо це ніяка не новизна. Це таке собі епігонство. Ще до Швайкерта багато художників працювало в такому стилі",- вважає він.

Мистецтвознавець Богдан Шумилович із такою критикою не погоджується. Він переконаний, що цей витвір, навпаки, є одним з найцікавіших об'єктів, які з'явилися за часів незалежності в громадському просторі Львова. "Штука, яка більше схиляється до кічу чи стандарту, - вона мало видима. Вона не провокує жодних розмов, вона - не цікава", - каже мистецтвознавець. Натомість твір, який викликає реакцію спільноти й обговорення, якраз і є мистецтвом, зазначає Шумилович. Така активна дискусія навколо скульптури Моцарта, на його думку, це більше плюс для Львова, аніж мінус.

Скульптор Себастіан Швайкерт на відкритті скульптури у Львові

Скульптор Себастіан Швайкерт на відкритті скульптури у Львові

Концептуальна скульптура очима автора

Бурхлива дискусія не дивує автора скульптури Себастіана Швайкерта. В інтерв'ю DW митець пояснює, що Франц Ксавер Моцарт усе життя перебував у тіні свого батька, тому скульптура має велику перуку. "Це перука, яку Моцарт - син вимушений носити як баласт і спадок свого батька. Однак під цією перукою ми бачимо його обличчя", - зазначає скульптор. Франц Ксавер претендує на те, аби сприйматися самостійним митцем, адже він і сам був композитором, піаністом і диригентом, тож "поряд із перукою є елемент перебільшеної руки, що диригує", пояснює Швайкерт. Крім того, у скульптури є дві ліві ноги. "Я радше хотів таким чином показати, що Франц Ксавер на початку своєї кар'єри дещо невпевнено йшов завеликими стопами геніального батька, шукаючи свій власний шлях", - пояснює скульптор. За його словами, це показує, як Франц Ксавер звільняється від образу відомого батька.

Швайкерт також додає, що останнім часом табір прихильників його витвору збільшується, голоси на захист скульптури лунають дедалі гучніше не лише у Львові та інших містах України, а й за кордоном. Лише за майже три місяці своєї присутності у місті скульптура привернула інтенсивну увагу до постаті Франца Ксавера - раніше для багатьох "невідомого Моцарта", зауважує він.

Львівський Моцарт

Франц Ксавер Моцарт, якого ще називають львівським Моцартом, - австрійський піаніст, педагог і композитор, син Вольфґанґа Амадея Моцарта, жив і творив на Галичині упродовж трьох десятиліть. Сюди він приїхав у 1808 році у село Підкамінь поблизу Львова як приватний учитель. Спочатку жив у маєтку графа Віктора Баворовського, де навчав гри на фортепіано його дочок. Потім вчителював у камергера графа Янішевського, а з часом перебрався до Львова, де справив значний вплив на розвиток музичного життя міста. Він також створив музичне товариство святої Цецилії та Інституту співу, що став фактично першою львівською музичною школою. Саме у Львівському Соборі святого Юра він вперше організував виконання Реквієму свого славетного батька.

За Радянського Союзу творчість Франца Ксавера не вивчалась і офіційно не досліджувалася, не було видано жодного твору, зазначає Оксана Линів в коментарі DW. "Бо вже один зв'язок Львова як центру відомої своєю боротьбою проти тоталітарного режиму Західної України з династією Моцартів становив загрозу", - пояснює вона.

Ініціюючи скульптурну композицію до 230-ліття від дня народження композитора, "було бажання створити щось неординарне, не лише історичний портрет Моцарта молодшого, який жив у ХІХ столітті, а піти складнішим шляхом - концептуальної скульптури", каже Линів. І саме ця неоднозначність і поєднання різних символів роблять цю скульптуру такою цікавою, вважає вона. Перший раз за історію незалежної України арт-об'єкт і культурна тема, більше того, такого класичного композитора, як Моцарт - стала мейнстрімом, наголошує диригентка. "Такого б ніколи не сталося, якби ми пішли добре відомим традиційним і звичним шляхом!", - переконана вона.

Дивитись відео 11:34

Як Оксана Линів повертає Галичину на культурну карту Європи

DW.COM