Попарт Енді Воргола, який назавжди змінив сучасне мистецтво | Усі медіаформати | DW | 26.02.2021

Ми використовуємо файли Cookie, щоб надавати вам персоналізовану інформацію. Більше інформації - в Положеннях про захист персональних даних.

Більше інформації Ок
  1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Усі фотогалереї

Попарт Енді Воргола, який назавжди змінив сучасне мистецтво

Виставка у кельнському Музеї Людвіґа, присвячена світовій легенді попарту з українським корінням Енді Ворголу, відтепер доступна і в цифровому форматі. Цікаві факти із його життя - у нашій фотогалереї.

  • Енді Воргол, фото 1981 року

    Ким був Енді Воргол?

    Енді Воргол народився 6 серпня 1928 року в Пітсбурзі, штат Пенсильванія, у родині емігрантів-русинів з Пряшівщини (нині Словаччина). Справжнє прізвище митця при народженні - Варгола, згодом він його дещо американізував. По завершенні коледжу працював графіком та ілюстратором, шукав свій стиль та ідентичність. Певно, саме тоді відточувалася майстерність, яка згодом принесла митцеві світову славу.

  • Губи Мерілін Монро (1962)

    "Губи Мерілін Монро" (1962)

    У 1950-х Воргол ще працював графіком для фірми з виробництва взуття. Акцентування уваги на певному об'єкті - взутті, банках, очах чи губах, наприклад, голлівудської зірки Мерилін Монро - типове для стилю Енді Воргола. Свої перші графічні роботи молодий Воргол представив публіці у 1959 році в нью-йоркській Галереї Бодлі. Воргол позиціонував себе тоді як антимитець.

  • Серійні мотиви - рожева голова корови

    Серійні мотиви

    Спробувати себе у живописі Енді Воргол наважився лише згодом, а саме - у 1961 році на замовлення одного знайомого торговця творами мистецтва. Воргол робить перші кроки за допомогою трафаретів, малює і відтворює серійні зображення: доларові купюри, банки із супом, друкарські машини, які раптово постають у новій якості об'єктів мистецтва. Сам він вважав це "репродукцією повсякденного".

  • Гра з кольорами - жовтий череп на рожево-бірюзовому тлі

    Гра з кольорами

    Сміливі кольорові контрасти безпомилково вказують на художній почерк і водночас "товарний знак" Воргола. У середині 1960-х років він перестає малювати і концентрується на продюсуванні попмузики та андерграундного кінематографа. Його мистецька студія "Фабрика", що стала магнітом для "різношерстої" і строкатої нью-йоркської богеми, починає приносити хороші заробітки.

  • Деббі Гаррі (1980)

    "Деббі Гаррі" (1980)

    Воргол не полюбляв типових студійно-павільйонних фотосесій. Миттєві знімки Polaroid, де закарбовувалася жива й непостановочна мить, він використовував як шаблон для написання портретів. Зображення методом шовкографічної репродукції переносилося на полотно. Можливо, у цій спонтанності і є таємниця успіху надрукованого у різних колірних варіаціях портрету солістки гурту Blondie Деббі Гаррі.

  • Ікони попарту

    Ікони попарту

    "Банки із супом Кембелл" 1962 року стали справжнім проривом. Згодом багато картин і трафаретів набули статусу "ікон попарту". Наприклад, робота "Мао" 1972 року, де зображений китайський керманич Мао Цзедун, існує у багатьох колірних варіаціях. До її створення митця надихнув візит президента Річарда Ніксона у Пекін. Оригіналу, як такого, не існує - вийшла ціла серія портретів комуністичного вождя.

  • Енді Воргол дає автограф фанаткам у 1978 році в Цюриху

    Легенда ще за життя

    Дещо сором'язливий Енді Воргол був справжньою зіркою у богемних та мистецьких колах. На відкритті виставок та інших світських заходах фанати Воргола обох статей брали митця в облогу, як на цьому фото 1978 року з Цюриха. Особливо "полювали" за плакатом або каталогом із особистим автографом американського митця, адже Воргол ще за життя став легендою й одним із найяскравіших представників попарту.

  • Релігійні мотиви у творах Енді Воргола

    Релігійні мотиви

    Куратори кельнської виставки не забули і про християнські мотиви греко-католика Воргола, які часто з’являлися як у явній, так і в метафоричній формі його творчості, особливо пізнього періоду - хрести, зображення Ісуса Христа. Останньою картиною митця стала попарт-варіація на тему "Останньої вечері" Леонардо да Вінчі.

  • Енді Воргол у білій перуці

    Останні роки життя

    В останні роки свого життя Енді Воргол не виходив з дому без білявої перуки. Подейкують, таких у нього була сотня. Його знову цікавила фотографія та живопис, це було, так би мовити, поверненням до джерел. Фотоальбом "Америка" 1985 року випуску став справжнім успіхом, але жити митцеві залишалося недовго. 22 лютого 1987 року він помер через ускладнення після перенесеної операції.

  • Автопортрет (1986)

    "Автопортрет" (1986)

    Вплив іконографії відчувається у творчості Воргола, у тому числі й у цьому автопортреті. Батьки митця були релігійними людьми, особливо мати. Воргол був набожним і часто відвідував літургії. "Умре у Пітсбурзі, де соус, мармелад, Хрести схизматиків, печальний колумбарій. В рулетку грища, записи рулад, Барвистий сакос, русинський вікарій", співав про Воргола український гурт "Плач Єремії".

  • Виставка у віртуальному форматі

    Виставка у віртуальному форматі

    Виставка "Andy Warhol Now" у Музеї Лювдіґа у Кельні триватиме до середини червня 2021 року. Це спільний проєкт із лондонською галереєю Tate Modern, де представлені не лише всесвітньовідомий попарт, але й ранні роботи митця, відеокадри та експериментальні фільми Воргола. Через пандемію COVID-19 виставка закрита для фізичного відвідування, але оглянути її за допомогою гідів можна віртуально.


  • Енді Воргол, фото 1981 року

    Ким був Енді Воргол?

    Енді Воргол народився 6 серпня 1928 року в Пітсбурзі, штат Пенсильванія, у родині емігрантів-русинів з Пряшівщини (нині Словаччина). Справжнє прізвище митця при народженні - Варгола, згодом він його дещо американізував. По завершенні коледжу працював графіком та ілюстратором, шукав свій стиль та ідентичність. Певно, саме тоді відточувалася майстерність, яка згодом принесла митцеві світову славу.

  • Губи Мерілін Монро (1962)

    "Губи Мерілін Монро" (1962)

    У 1950-х Воргол ще працював графіком для фірми з виробництва взуття. Акцентування уваги на певному об'єкті - взутті, банках, очах чи губах, наприклад, голлівудської зірки Мерилін Монро - типове для стилю Енді Воргола. Свої перші графічні роботи молодий Воргол представив публіці у 1959 році в нью-йоркській Галереї Бодлі. Воргол позиціонував себе тоді як антимитець.

  • Серійні мотиви - рожева голова корови

    Серійні мотиви

    Спробувати себе у живописі Енді Воргол наважився лише згодом, а саме - у 1961 році на замовлення одного знайомого торговця творами мистецтва. Воргол робить перші кроки за допомогою трафаретів, малює і відтворює серійні зображення: доларові купюри, банки із супом, друкарські машини, які раптово постають у новій якості об'єктів мистецтва. Сам він вважав це "репродукцією повсякденного".

  • Гра з кольорами - жовтий череп на рожево-бірюзовому тлі

    Гра з кольорами

    Сміливі кольорові контрасти безпомилково вказують на художній почерк і водночас "товарний знак" Воргола. У середині 1960-х років він перестає малювати і концентрується на продюсуванні попмузики та андерграундного кінематографа. Його мистецька студія "Фабрика", що стала магнітом для "різношерстої" і строкатої нью-йоркської богеми, починає приносити хороші заробітки.

  • Деббі Гаррі (1980)

    "Деббі Гаррі" (1980)

    Воргол не полюбляв типових студійно-павільйонних фотосесій. Миттєві знімки Polaroid, де закарбовувалася жива й непостановочна мить, він використовував як шаблон для написання портретів. Зображення методом шовкографічної репродукції переносилося на полотно. Можливо, у цій спонтанності і є таємниця успіху надрукованого у різних колірних варіаціях портрету солістки гурту Blondie Деббі Гаррі.

  • Ікони попарту

    Ікони попарту

    "Банки із супом Кембелл" 1962 року стали справжнім проривом. Згодом багато картин і трафаретів набули статусу "ікон попарту". Наприклад, робота "Мао" 1972 року, де зображений китайський керманич Мао Цзедун, існує у багатьох колірних варіаціях. До її створення митця надихнув візит президента Річарда Ніксона у Пекін. Оригіналу, як такого, не існує - вийшла ціла серія портретів комуністичного вождя.

  • Енді Воргол дає автограф фанаткам у 1978 році в Цюриху

    Легенда ще за життя

    Дещо сором'язливий Енді Воргол був справжньою зіркою у богемних та мистецьких колах. На відкритті виставок та інших світських заходах фанати Воргола обох статей брали митця в облогу, як на цьому фото 1978 року з Цюриха. Особливо "полювали" за плакатом або каталогом із особистим автографом американського митця, адже Воргол ще за життя став легендою й одним із найяскравіших представників попарту.

  • Релігійні мотиви у творах Енді Воргола

    Релігійні мотиви

    Куратори кельнської виставки не забули і про християнські мотиви греко-католика Воргола, які часто з’являлися як у явній, так і в метафоричній формі його творчості, особливо пізнього періоду - хрести, зображення Ісуса Христа. Останньою картиною митця стала попарт-варіація на тему "Останньої вечері" Леонардо да Вінчі.

  • Енді Воргол у білій перуці

    Останні роки життя

    В останні роки свого життя Енді Воргол не виходив з дому без білявої перуки. Подейкують, таких у нього була сотня. Його знову цікавила фотографія та живопис, це було, так би мовити, поверненням до джерел. Фотоальбом "Америка" 1985 року випуску став справжнім успіхом, але жити митцеві залишалося недовго. 22 лютого 1987 року він помер через ускладнення після перенесеної операції.

  • Автопортрет (1986)

    "Автопортрет" (1986)

    Вплив іконографії відчувається у творчості Воргола, у тому числі й у цьому автопортреті. Батьки митця були релігійними людьми, особливо мати. Воргол був набожним і часто відвідував літургії. "Умре у Пітсбурзі, де соус, мармелад, Хрести схизматиків, печальний колумбарій. В рулетку грища, записи рулад, Барвистий сакос, русинський вікарій", співав про Воргола український гурт "Плач Єремії".

  • Виставка у віртуальному форматі

    Виставка у віртуальному форматі

    Виставка "Andy Warhol Now" у Музеї Лювдіґа у Кельні триватиме до середини червня 2021 року. Це спільний проєкт із лондонською галереєю Tate Modern, де представлені не лише всесвітньовідомий попарт, але й ранні роботи митця, відеокадри та експериментальні фільми Воргола. Через пандемію COVID-19 виставка закрита для фізичного відвідування, але оглянути її за допомогою гідів можна віртуально.


Читайте також

Andy Warhol Ausstellung Tate Modern Art Gallery

Енді Воргол, який назавжди змінив сучасне мистецтво (фотогалерея) 26.02.2021

Виставка у кельнському Музеї Людвіґа, присвячена світовій легенді попарту з українським корінням Енді Ворголу, відтепер доступна і в цифровому форматі. Цікаві факти із його життя - у фотогалереї DW.