Перестрілки зі співробітниками НКВС, поширення нелегальної літератури, заслання до Сибіру і постійне стеження після звільнення - усе це довелося пережити 93-річному Юозасу Якавонісу. Він - один з небагатьох, які залишилися живими, учасників збройного опору радянській владі в 1940-50-х роках, яких в СРСР називали "лісовими братами", а в незалежній Литві - партизанами. Донькам Юозаса частину дорослого життя довелося жити з клеймом дітей репресованого.

У лавах борців з радянською владою

"Я - Юозас Якавоніс, псевдонім Тигр, народився і жив у селі Кашчюнай, у Варенському районі, неподалік від річки Меркіс", - так розповідає про себе один з останніх досі живих соратників розстріляного в СРСР у 1957 році командира литовських партизанів Адольфаса Раманаускаса-Ванагаса. З Юозасом ми розмовляємо в квартирі його дочки Ангеле у Вільнюсі. Якавоніс з дружиною перебралися до столиці, оскільки жити взимку на хуторі з огляду на похилий вік стало важко.

До лав антирадянського руху опору, який діяв на території Литви після закінчення Другої світової війни до 1953 року, Якавоніс вступив у 1944 році. Він брав участь у перестрілках з підрозділами Червоної армії, які зайняли Литву після вигнання гітлерівців, і займався поширенням літератури із закликами до опору радянській владі.

Арешт і заслання

Юозаса Якавоніса арештували 8 грудня 1946 року. "Я йшов з дорученням поширити підпільну літературу, потрапив у засідку. Хотів застрелитися, пістолет заклинило, тоді солдати увірвалися до будинку, почали мене бити, я втратив свідомість, опинився у полоні", - згадує Юозас.

Його допитували в рідному Меркіні, потім перевезли до Варени, пізніше - у Вільнюс. У 1947 році Якавоніса судили, засудили до ув'язнення і відправили відбувати покарання до Сибіру. У 1948 році туди ж мали виселити всю його сім'ю, але сестрам вдалося втекти. Залишилася у Литві й мати, яка під час перевезення на одній зі станцій втратила свідомість, конвоїри сприйняли її за мертву і викинули з підводи.

Але жінка прийшла до тями, вижила і пізніше знайшла доньок. Батька Юозаса відправили на поселення спочатку до Кизилу, а потім до Красноярська. Остаточно Юозас звільнився у 1955 році, після чого переїхав до батька в Красноярськ, де і познайомився зі своєю майбутньою дружиною Зосею.

"Треба було думати, що говориш"

Із заслання Юозас Якавоніс повернувся з дружиною у 1959 році. Йому було заборонено жити в Литві, тому довелося виїхати до сусідньої Білорусі. Восени 1961 року йому вдалося отримати роботу в одному з литовських лісових господарств. Литва, до якої Якавоніс повернувся, за його словами, дуже змінилася, як і люди - багато хто, щоб вижити, "стали злодійкуватими". За колишнім учасником опору постійно стежили, сім'я перебувала під наглядом влади, будинок Юозаса час від часу обшукували міліціонери.

Ангеле - молодша донька Юозаса Якавоніса, яка народилася у 1959 році після повернення батьків із заслання. "Тато з мамою зустрілися у Красноярську, у засланні, куди маму та її сім'ю як помсту за те, що її батьки підтримували партизан, відправили совєти", - говорить Ангеле. "Відчуження ми особливо не відчували, але з сестрою рано зрозуміли, що потрібно думати, що говориш. Щоб ніхто не дізнався, хто ти і звідки", - розповідає про свою юність жінка.

З проблемами через біографії батьків їй довелося зіштовхнутися під час спроби вступити на юридичний факультет Вільнюського університету. "Мені прямим текстом сказали, що з такими батьками тут не місце, тому я вибрала експлуатацію ландшафту, але через втручання проректора університету, який співпрацював з КДБ, і тут все пішло погано", - продовжує Ангеле.

Можливість самій робити вибір

У результаті вона влаштувалася на роботу в Інститут географії литовської Академії наук. Там в середині 1980-х, за її словами, сформувався колектив патріотично налаштованих людей. Усі разом вони пізніше брали участь у діяльності "Саюдісу" (громадсько-політичної організації, яка очолила в 1988-1990 роках процес виходу Литовської РСР зі складу СРСР, - Ред.). Зі складу СРСР Литва вийшла в березні 1991 року, знову ставши незалежною державою. У 2004 році країна вступила до НАТО і Євросоюзу.

Онучка Юозаса і донька Ангеле, двадцятирічна брюнетка Мігле, нещодавно закінчила школу і збирається вступати на факультет графіки та дизайну столичного університету. За словами Мігле, сьогодні для неї незалежна Литва - це можливість самій робити вибір, який не обмежує влада, жити без страху, що за тобою і кожним твоїм кроком стежать.

"Мені б хотілося, щоб люди старших поколінь були більш розкутими, проявляли більше терплячості й розуміння до інших людей. А мої ровесників не забували, якою ціною і кому довелося заплатити за всі ті блага, якими ми користуємося", - підсумовує Мігле.