Історик Сергій Плохій: Томос Україні - це об′єднання, а не розкол | Політичні новини з України: аналітика, прогнози, коментарі | DW | 15.10.2018
  1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Україна

Історик Сергій Плохій: Томос Україні - це об'єднання, а не розкол

Шлях України до томоса - один із найкоротших в історії світового православ'я, каже директор Українського наукового інституту Гарвардського університету Сергій Плохій. Інтерв'ю DW з істориком.

Сергій Плохій

Сергій Плохій

DW: Пане Плохій, Вселенський патріархат підтвердив намір надати Україні томос. Як ви сприймаєте це рішення з точки зору історика?

Сергій Плохій: Це історичне рішення і найбільша зміна у православному світі та християнстві зі середини XV століття. Цю подію слід вимірювати в межах тисячоліття. У газетах США останніми днями з’явилися заголовки про те, що томос Україні призведе до найбільшого розколу християнства за останню тисячу років. Це не так. Навпаки, томос об’єднає церкви, які існують в Україні.

Що означає "вимірювати томос із точки зору тисячоліття"?

Християнська церква - одна з найстаріших інституцій у нашому світі. Їй  десь дві тисячі років. Коли в церкві відбувається об’єднання чи розкол, це задає програму розвитку на наступні кілька століть. Таких подій дуже мало, і томос Україні - одна з них. 

Газетні заголовки в дусі "томос означає розкол", про які ви згадали, - це теза Москви. Газети США часто посилаються на неї?

Вони не посилаються на неї. На мою думку, вони некритично сприйняли ідею про томос як розкол. Це неправильне прочитання того, що відбувається. Нині в Україні є три православні церкви: УПЦ КП, УПЦ МП та УАПЦ. Дві з них на підставі томоса планують об’єднуватися. А про розкол говорять люди, які бояться втратити контроль над українським православ’ям. Ще вони бояться конкуренції в релігійному просторі.

Наскільки тривалим у історичному контексті був шлях української церкви до автокефалії?

Зазвичай церкви стають самоврядними в результаті того, що держави стають незалежними. Шлях українського православ’я до незалежності повторює шлях України до незалежності. Перші заявки про автокефалію лунали після революції, у 1921 році. Автокефальна церква з’явилася, наприкінці 1920-х років її репресували, вона відновилася в 1989-му. Нині цей процес підходить до логічного кінця. 

Наша автокефалія і шлях до незалежності української церкви є одними з найкоротших в історії світового православ’я. Наприклад, шлях російської церкви до повного визнання тривав 150 років після розколу з Константинополем внаслідок Флорентійської унії (між східною та західною церквами - Прим. Ред.). Вона отримала його разом із патріархатом у кінці ХVI століття.

Томос і автокефалію активно обговорюють і в соцмережах. Одне з частих запитань, які лунають: "навіщо Україні автокефалія, якщо існує УАПЦ"? Що б ви відповіли?

Формально незалежність української церкви було проголошено ще в 1921 році та відновлено в 1989-му. Потім незалежність проголосила УПЦ КП. Але визнання світовим православним співтовариством донині не було. Через це томос настільки важливий. Він визнає, що українська церква створена.

Чи вважаєте ви можливими зіткнення між вірянами різних патріархатів в Україні, особливо якщо йтиметься про переділ церковного майна?

Як правило, ці заяви походять або з Росії, або від представників УПЦ МП. Я не бачу підстав для великого занепокоєння. Але: коли в Росії говорили про кровопролиття після Майдану, ми теж у це не вірили. Головне питання в тому, наскільки активне і деструктивне буде зовнішнє втручання. Вони говорять про розкол, коли насправді відбувається об'єднання. Для мене це ознака того, що готується ґрунт для провокацій.

Дивитись відео 04:00

Поділ церков у Ніжині томосом: не на київські і московські, а "за" чи "проти" автокефалії (01.10.2018)

DW.COM

Аудіо й відео до теми

Реклама