Чому українці не знають, куди подіти використані батарейки? | Події економіки: оцінки, прогнози, коментарі з Німеччини та Європи | DW | 10.05.2013

Познайомтесь з новою DW

Скористайтесь ексклюзивною можливістю ознайомитися з бета-версією нової DW. Своєю думкою Ви можете нам допомогти зробити нову DW ще кращою.

  1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages
Реклама

Економіка

Чому українці не знають, куди подіти використані батарейки?

Налагодженої системи збору й переробки використаних батарейок в Україні немає. Чому нині цією проблемою переймаються лише поодинокі активісти, з'ясовувала кореспондентка DW.

Ведомир Ареміх працює системним адміністратором у фірмі, що торгує електроприладами. У працівників і клієнтів накопичується багато відпрацьованих батарейок. Хлопець категорично проти того, аби їх викидали разом зі звичайним сміттям. Адже хімічні сполуки, що є в них, дуже токсичні. Ведомир каже, що коли почав цікавитися, де їх утилізувати, пунктів прийому ще не було. Нині такі вже почали з’являтися. Але люди лінуються відвозити туди відпрацьовані батарейки або ж не знають, що такі пункти існують.

Тому хлопець завів скриньку для батарейок прямо в офісі (на титульному фото. - Ред.) і агітує своїх друзів та колег збирати відпрацьоване до цієї скриньки. Потім хлопець відвозить їх до пункту оперативно-рятувальної служби Києва на вулиці Жилянській. Звідти, як пояснив DW інший активіст Дмитро Грамоданов, батарейки відправляють до державного підприємства "Аргентум" у Львові.

Дмитро Грамоданов

Дмитро Грамоданов

Поки що лише збирають

Дмитро, за професією психолог, уже два роки теж не байдужий до проблеми утилізації батарейок і збирає їх у своєму офісі у Києві. Каже, що хоче, аби люди усвідомили, що викидати батарейки небезпечно. Нарікає, що нема досліджень в Україні на цю тему. Мовялв, наводять лише загальновідомі факти: одна пальчикова батарейка, потрапивши в довкілля, може отруїти 400 літрів води або 20 квадратних метрів ґрунту.

Градоманов каже, коли починав збирати батарейки, сподівався, систему збору й утилізації поступово налагодять: "Але це й донині лише слова, переробки в Україні немає". Активіст каже, що технологія переробки у Львові ще не застосовується на промисловому рівні. Дмитро за два роки назбирав 400 кілограмів батарейок, й поки нікуди їх не відправляє: "Моя мета не збирати - я хочу, щоб проблему почали вирішувати". Аби привернути увагу, він створив сторінку у facebook BatareikiUA. Уже 1300 профілів підписалися на новини.

Ось така конструкція стоїть в офісі Дмитра Грамоданова

Ось така конструкція стоїть в офісі Дмитра Грамоданова

Нема кому утилізовувати?

За повідомленням підприємства "Аргентум", станом на кінець 2012 року тут отримали майже дві тонни відпрацьованих батарейок й акумуляторів усіх типів. Переробили в дослідному режимі понад 400 кілограмів матеріалу. Неперероблені батарейки відсортували, зберігають на складі. Керівниця проекту з впровадження в Україні європейських шляхів вирішенні проблеми електронних відходів екоорганізації "Мама-86" Ольга Цигульова сказала DW, що є багато громадських і корпоративних ініціатив зі збору, але батарейки часто просто накопичують: "Виявилося, вкрай мало ліцензій на утилізацію, більше на збір і транспортування батарейок та електровідходів".

Про підприємство у Львові вона сказала: "Вони багато рекламуються, створили інноваційній центр, йде потужна модернізація. Були нарікання екологів на їхню роботу, але сподіваємося, що працюватимуть за євростандартами". Експертка пояснює: "Аргентуму" батарейки потрібні для вилучення цінних металів, й аби запустити цю лінію, потрібна велика кількість сировини.

Євростандарти

Відпрацьовані батарейки через вміст тяжких металів (кадмію, свинцю, ртуті, літію та інших) є одними з найтоксичніших відходів, каже директорка організації "Мама-86" Зоряна Міщук. Вона нарікає, що на відміну від ЄС, де більшість батарейок збирають для утилізації, в Україні майже всі зі звичайним сміттям потрапляють на звалища, де тяжкі метали потрапляють у ґрунт й стічні чи ґрунтові води. Або ж їх спалюють, і тоді небезпечні речовини потрапляють у повітря.

Екологи вважають, що для вирішення проблеми слід ухвалити відповідні закони й створити розгалужену систему пунктів прийому, коли б споживачеві не доводилося ламати собі голову, куди подіти використану батарейку. Цигульова додає, громадські експерти підготували свої пропозиції до проекту загальнодержавної програми поводження з відходами.

Експертка вважає, що має бути окремий закон про електронні відходи, який базувався б на розширеній відповідальності виробника чи продавця, як у директивах ЄС. На практиці було б так: купуєш приймач з батарейкою, користуєшся, потім приносиш до крамниці, де придбав приймач, і повертаєш її - безкоштовно або й за певні бонуси. А батарейку цю не викидають з побутовим сміттям, а віддають виробникові приладу, і той утилізовує її за свій кошт, адже ці гроші закладено в ціну товару.

DW.COM