«Українська Бйорк» Мар’яна Садовська: без України мої пісні міліють

Мар’яна Садовська наділена привабливою зовнішністю, світлим темпераментом і непересічним талантом. Родом зі Львова нині співачка мешкає у Кельні разом з чоловіком та двома маленькими дітьми. Між Львовом і Кельном лежить робота в польському театрі «Ґардженіце», експедиції до Бразилії, Єгипту, Ірландії, майстер-класи в американських коледжах та університетах, етнографічні мандрівки по Україні, запис кількох компакт-дисків з піснями, назбираними по українських селах, та багато іншого.

Щоправда, в Україні Садовську не дуже знають. Втілювати якісь проекти в Україні складно організаційно і фінансово, розповідає Мар’яна: «Кожен мій приїзд до України – це пошуки людей, з якими хотілося би працювати. Я дуже шукаю можливості співпраці з українськими митцями, музикантами. І сподіваюся, незабаром це вже почне приносити свої плоди».

Перший аудіодиск і концерти в Україні

Серед найголовніших українських проектів Садовської нині – випуск першого альбому. Він має з’явитися вже цими місяцями. Завдячувати цим у першу чергу слід генеральному продюсеру «SOTA Cinema Group» Олегові Кохану, розповідає Мар’яна: «Це його проект, його праця. І я дуже сподіваюся, що це буде закінчено вже найближчим часом. Матеріал уже записаний. До альбому увійдуть пісні, записані в Німеччині з моїми німецькими музикантами з гурту «Borderland», а також частина композицій з мого попереднього компакт-диска, записаного в Нью-Йорку. Тобто це буде свого роду «best of».

Крім того, на грудень заплановано концерти Мар’яни Садовської в Україні, зокрема у Львові в рамках фестивалю «Джаз без кордонів» та в Києві. «Олег Кохан хотів зробити великий тур, - розповідає Мар’яна, - але, на жаль, настали кризові часи. Крім того, в Україні відбуватимуться вибори, тому, мабуть, буде трохи сутужно. Але побачимо. На разі планується Львів і Київ».

Пошуки цікавих проектів

А ще Мар’яна нещодавно отримала запрошення до співпраці від режисера Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка в Києві Андрія Приходька: «Із запитанням, чи могла би я попрацювати з акторами над музикою до поеми Лесі Українки «Лісова пісня». Це була б надзвичайно цікава робота. Якби це вдалося, прем’єра мала би відбутися навесні».

На жаль, розповідає Мар’яна, уже черговий раз надійшла відмова на спільний проект з театром Леся Курбаса у Львові. Через брак фінансів. Натомість вдалося записати кілька казок для видавництва Івана Малковича «Абабагаламага». Ідеться про озвучення популярної дитячої збірки «Сто казок».

«Набираюся в Україні життя»

Не припиняє Мар’яна Садовська і своєї етнографічної діяльності, завдяки чому, власне, й вдалося зібрати стільки унікальних українських стародавніх пісень: ритуальних, весільних, обрядових. «Цього року я увійшла в тісний особистий контакт з групою «Божичі». Це прекрасні молоді люди. Ми разом їздили в експедиції. Робота з ними мені страшенно сподобалася. Дуже хотілося б продовжувати нашу співпрацю».

В Україну Мар’яна приїздить часто і охоче. Останній раз – цього літа – пробула шість тижнів. Каже, що попри звите сімейне гніздечко в Кельні з чоловіком та двома дітками, не може не бувати в Україні: «Це в мене просто якась внутрішня творча необхідність. Коли я довго не приїжджаю до України, мої пісні наче міліють, висихають. Мені треба набиратися в Україні знову життя. А тепер, маючи двох дітей, які ростуть двомовними, для мене вкрай важливо, щоб українська половина в них була повноцінно розвинена. Тобто щоб вони мали живий контакт з Україною, її культурою, побутом, людьми, мовою».

Українська Бйорк

Про Садовську іноді пишуть, що її слухач неукраїнський. Мовляв, для української публіки, навіть тієї, що цікавиться народними піснями, її музика заскладна і навіть десь у чомусь незрозуміла. Мар’яна не схильна думати, що це так: «Моя музика таки справді не є музикою масової культури. Часом виникають сумніви: а може, я повинна зробити щось легше. Але річ у тому, що музика – це не те, що ми можемо робити. Музика – це те, що ми не можемо не робити. І я не можу інакше співати. Я намагаюся в піснях передати те, що я відчуваю. А відчуваю я, власне, саме так. Це мій світ. І я не можу інакше».

Коли слухаєш Мар’яну, здається, дуже легко навчитися розуміти її світ. Така нагода була у зацікавлених на початку вересня у Кельні. Садовська провела тут кілька майстер-класів: «Публіка була дуже різна. Я вчу співати, вчу наших пісень, поліфонії, наскільки це можливо за короткий час. Я завжди кажу, що не йдеться про те, щоб одразу навчитися співати, ідеться про те, щоб закохатися і засмакувати цей спів».

Перекладач між культурами

Кілька німецьких учасників Мар’яниних майстер-класів настільки «закохалися і засмакували», що вирішили створити в Німеччині власний гурт, який би співав українські ритуальні пісні.

«Я завжди стараюся бути свого роду перекладачем. Я намагаюся так донести оці стародавні пісні, щоб їхні мотиви – такі давні і водночас такі універсальні, вічні – були усім зрозумілі. І немає значення, в якій культурі люди виросли. Мене завжди цікавить насамперед будування мостів: між культурами, між тим, що було, і тим, що є».

Автор: Христина Ніколайчук

Редактор: Ганна Філіпп