Соціолог: 20 років тому було більше українців, які хотіли в Європу | Політичні новини з України: аналітика, прогнози, коментарі | DW | 01.12.2011
  1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Україна

Соціолог: 20 років тому було більше українців, які хотіли в Європу

1 грудня 1991 року більшість українців на референдумі проголосували за незалежність від СРСР. Інтерв’ю з київським соціологом Володимиром Паніотто про ейфорію перших років та вибір між Європою і Росією.

Володимир Паніотто

Володимир Паніотто

Володимир Паніотто – один із найвідоміших українських соціологів. 1992 він був одним із засновників Київського міжнародного інституту соціології (КМІС), який він нині очолює.

Deutsche Welle: Рівно 20 років тому переважна більшість українців (за офіційними даними – 90,32 відсотка) проголовувала за незалежність від СРСР. Вас як соціолога здивував такий результат?

Володимир Паніотто: Ми провели дослідження ставлення до незалежності й отримали такий великий відсоток, що жоден із журналістів у це не вірив. Ми теж не були певні, чесно кажучи.

Deutsche Welle: Чим ви це пояснюєте?

Володимир Паніотто: Була певна ейфорія у зв’язку з поваленням авторитарної системи, якою був Радянський Союз. Були деякі міфи, наприклад, міф про «золото Полуботка». Всі досить серйозно писали, що в англійських банках є «золото Полуботка» (українського гетьмана, що жив у 18-му столітті – прим. ред). Говорили, що якщо його поділити, вийде на кожного по шість тисяч доларів. То були страшні гроші на той час. Двокімнатна квартира в центрі Києва коштувала півтори тисячі доларів. Були надії, частина людей пов’язували це з незалежністю України. Казали, що в такій великій країні як Радянський Союз дуже важко зробити перетворення, а Україна більш європейська компактна країна. Всі хотіли в Європу.

Deutsche Welle: Тобто вже тоді – в 1991 році – українці прагнули того, що тепер називають «євроінтеграцією»?

Володимир Паніотто: Тоді був вищий відсоток тих, хто хотів у Європу. Він потім почав падати, як і ставлення до незалежності. Виявилося, що створення незалежної України призвело до розриву зв’язків, збіглися процеси розриву сталих зв’язків в економіці. А друге – це економічні перетворення, приватизація та інше. Це призвело до того, що великі маси людей не знайшли собі місця в новому житті. Почалося незадоволення, падіння позитивного ставлення до незалежності. Зросла смертність, рівень бідності… Падіння ставлення до незалежності ставало небезпечним і наближалося до 50 відсотків, але виникла війна в Чечні (1994-й рік – прим. ред.), настрої змінилися, багато людей побачило, що є переваги незалежності.

Deutsche Welle: Чи підтримала б більшість українців незалежність зараз і чому?

Володимир Паніотто: Так, підтримала б. Всупереч стрімкому економічному падінню та серії політичних криз, які спіткали Україну в останні п’ять років, прагнення громадян до незалежності своєї держави залишилося незмінним. КМІС проводив опитування у червні 2011 року, за даними якого, 52 відсотки проголосували б на референдумі за незалежність Україні. 25 відсотків – проти. А от чому більшість громадян підтримує незалежність України, можу лише висловити гіпотези. По-перше, альтернатива незалежності – об’єднання з Росією – не влаштовує значну частину населення, що цінує демократичні свободи. По-друге, незалежність України дає можливість претендувати на вступ до Європейського Союзу. По-третє, відбулося зміцнення української політичної ідентичності.

Deutsche Welle: Чи хочуть українці відновити Союз разом з Росією, Казахстаном чи Білоруссю?

Володимир Паніотто: У принципі більшість хоче, щоб Україна була незалежною, але мала особливі відносини з Росією – щоб не було кордонів, митниць, щоб можна було спокійно пересуватися.

Deutsche Welle: Як змінювалося ставлення українців до інтеграції з Європейським Союзом?

Володимир Паніотто: На початку 1990-х було досить велике бажання об’єднатися з Європою. Були надії, що це означатиме європейські стандарти, демократію. Потім були різні періоди. Можливо, була невдала ідея вступати спочатку до НАТО, потім – до ЄС. Тому що НАТО не мала підтримки і зараз теж не має. Більше того, ставлення до НАТО не покращилося, а погіршилося. Наскільки я пам’ятаю, після війни в Югославії. Тому ідея приєднатися до Європи без НАТО, я думаю, була б набагато більше продуктивною. Вважалося, що Україна не може вступити до Європи, не вступаючи в НАТО.

Deutsche Welle: Якщо ви запитує ваших респондентів, чи хотіли б ви, щоб Україна стала членом Європейського Союзу, які відповіді?

Володимир Паніотто: Приблизно 45 відсотків за вступ до ЄС, десь 26 – проти вступу. Біля чверті взагалі не знає, що відповісти. Проблема в тому, що ставлення до цього дещо амбівалентне. Якщо ми питаємо окремо за союз з Європою і вступ до союзу з Росією і Білорусією. То і там, і там є більшість.

Deutsche Welle: З чим це пов’язано?

Володимир Паніотто: По-перше, східна частина України весь час хотіла більш тісних стосунків з Росією. По-друге, намагання якось пришвидшити українізацію дуже часто було невдалим. Було негативне ставлення до російськомовних українців, до них ставилися як до «зрадників». Можливо, були добрі наміри, але так швидко це не робиться.

Deutsche Welle: Як українці ставляться до Росії?

Володимир Паніотто: Більшість населення України має позитивне ставлення до Росії, яке практично не змінюється під час газової кризи чи якихось подій, це близько 90 відсотків. А в Росії ставлення до України весь час суттєво змінюється. Були періоди, коли 36 відсотків росіян позитивно ставилися до України, а 65 – негативно. Це було після «помаранчевої революції», коли керівництво Росії показувало, яке «неподобство» робиться в Україні; після російсько-грузинської війни, коли частина українського керівництва підтримала Грузію. Зараз різниця трохи зменшилася. Але те, що є одностороння любов – це було цікаво і несподівано.

З Володимиром Паніотто розмовляв Роман Гончаренко
Редактор: Наталя Неділько

DW.COM