Пересічні італійці не знають, що робити з мігрантами | Політичні новини з Європи: аналітика, прогнози, коментарі | DW | 14.10.2013
  1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Європа

Пересічні італійці не знають, що робити з мігрантами

Трагедія біля Лампедузи, в якій загинуло понад 300 мігрантів, сколихнула італійський політикум та суспільство. Але які виходи бачать з цієї ситуації уряд, організації та пересічні італійці?

На всіх рівнях – від вищого політичного до соціальних мереж - італійці дискутують: як слід чинити з іммігрантами? Політики кажуть, що "слід не допустити повторення трагедії". Італійський прем'єр Енріко Летта та президент Єврокомісії Жозе Мануель Баррозу під час візиту на Лампедузу в середу, 9 жовтня, заявили, що їм дуже соромно за цю гуманітарну катастрофу й попросили вибачення. Баррозу також оголосив, що до кінця року ЄС виділить 30 мільйонів євро до фонду допомоги біженцям. Але всі розуміють, що ані ці заяви, ані черговий грант не здатні розв'язати складну проблему з потоком біженців з Африки.

"Закон-убивця"?

Ті, хто вижив у трагедії, мусять відповісти в суді за нелегальний перетин кордону

Ті, хто вижив у трагедії, мусять відповісти в суді за нелегальний перетин кордону

В Італії в центрі суспільної уваги опинився суворий іміграційний закон, так званий "закон Боссі-Фіні". Дехто навіть назвав його "закон-убивця". Критики цього закону звертають увагу на те, що за італійським законодавством не лише нелегальне перебування в країні є злочином, а передбачене покарання за сприяння міграції. Відтак люди на риболовецьких траулерах часто бояться допомагати, щоб не бути звинуваченими у сприянні.


Згідно з чинним законом перед судом постане перемитник з Тунісу, який вів затонуле судно. Йому висунуто звинувачення у спричиненні масової загибелі людей, перемитництві та сприянні нелегальній міграції. А 155 осіб, які вижили, будуть змушені відповісти за нелегальний перетин кордону.

"Закон Боссі-Фіні ускладнив проблеми, пов'язані з нелегальною міграцією, але він, звичайно, не є її причиною, - зазначає в інтерв'ю DW Франко Піттау, координатор дослідного центру IDOS, який займається проблемами мігрантів. - До того ж, часто забувають, що багато з положень цього закону були змінені як неконституційні."

Вже після трагедії біля Лампедузи на італійські береги висадились 1000 біженців

Обмеження не допомагають: вже після трагедії біля Лампедузи на італійські береги висадились 1000 біженців


На думку Піттау, деякі положення закону та пов'язаних з ним законодавчих актів дійсно слід було б виправити. Наприклад, зараз максимальний термін перебування мігрантів у центрах тимчасового перебування становить 18 місяців. "Це забагато, - каже Франко Піттау. - Адже або ти можеш ідентифікувати особу, і тобі не потрібні на це півтора року, або не можеш. Це нераціонально - тримати там людей стільки часу."


Правозахисник Піттау зазначає, що один з кроків у керуванні нелегальною міграцією – це раціоналізувати витрату грошей, які виділяються на ці цілі.Тоді й центри тимчасового перебування не будуть переповненими і матимуть достойніші умови утримування. Зараз же велика кількість грошей витрачається не найкращим чином, зазначає експерт.


"Думати, що нелегальна міграція припиниться, є утопічним, - каже Франко Піттау. – Політикам слід усвідомити: сьогодні налічується мільярд африканців, а до 2050 року їх буде два мільярди." Тому Італія не зможе сама впоратись з напливом, який буде ще більшим, тут потрібна єдина організована політика всіх країн ЄС, переконаний він. На сьогодні ж лінія Європи не дуже зрозуміла: коли Італія не пускає мігрантів, її звинувачують у порушенні конвенцій, коли пускає і видає дозвіл на проживання – країни-сусіди обурюються і заявляють про загрозу національній безпеці.

А самій Італії слід просто робити те, що вона може зробити для цих людей. "Для цього потрібна солідарність населення, якої, на жаль, стає менше через кризу", - зазначає Франко Піттау.


Роздвоєні почуття

Центр тимчасового утримування біженців

"Рятувати людей у водах треба, але не вішайте їх на платників податків".


Пересічні італійці усвідомлюють, що проблема є масштабною. Але ставлення до цього у них неоднозначне. Як вони самі пишуть у соціальних мережах: "ми плачемо, коли мігранти тонуть біля наших берегів, і обурюємося, якщо їм вдається висадитись живими."

На думку синьора Марка, уряд мав би більше опікуватися цією проблемою, а не повчально розповідати про те, що іммігрантів слід жаліти й допомагати їм: "Звичайно, людей у водах рятувати треба. Але ж не вішайте їх потім на звичайних платників податків. Це ніби так: якщо я на пляжі витяг з води потопаючого, то потім мушу поселити його у себе вдома й годувати все життя."


Інший співрозмовник, синьор Алессандро, вважає, що так гаряче дискутований імміграційний закон взагалі ніякої ролі не відіграє: "На наші береги висаджуються сотні осіб щодня. Невже хтось дійсно думає, що люди, як біжать від бомб та тортур, злякаються штрафу чи статусу нелегала?!"

Новини цих днів ніби підтверджують думку Алессандро: за дні, що минули від трагедії, на італійські береги висадились ще понад 1000 осіб. І "човни надії", що іноді перетворюються на "човни смерті", продовжують відпливати. Нинішня трагедія біля Лампедузи є лише масштабним, але все ж епізодом постійного процесу. За даними статистики, за останні 10 років у Середземному морі загинули понад 6 тисяч мігрантів.

DW.COM

Реклама