Мораліст Борис Михайлов: Бомжі як художній об′єкт | Музика й кіно, література й мистецтво з Німеччини | DW | 10.10.2015
  1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages
Реклама

Культура й стиль життя

Мораліст Борис Михайлов: Бомжі як художній об'єкт

Український фотохудожник отримав одну з найпрестижніших премій в царині сучасного мистецтва - Goslarer Kaiserring. Люди, які не вписалися в життя часів постперебудови, - серед головних мотивів його робіт.

Український фотохудожник Борис Михайлов став лауреатом міжнародної премії Goslarer Kaiserring за 2015 рік. 10 жовтня в німецькому Госларі відбулася церемонія нагородження. Фотографії бомжів, люмпенів та повій західна публіка найчастіше не сприймає як "художню фотографію". Борис Михайлов тут є винятком. Харків'янин, виставки якого проходять і в Німеччині, зокрема в Berlinische Galerie, вважається одним із найцікавіших фотографів пострадянського простору. Щодо характеру його творчості мистецтвознавці сперечаються: одні кажуть про "соціальну документальну фотографію", інші ж - про концептуалізм.

Колір революції

Фотографією Михайлов, інженер за освітою, почав займатися у 1960-ті роки. Однак після того, як співробітники КДБ знайшли в нього знімки його оголеної дружини, Михайлову довелося піти з роботи (він працював інженером на одному з харківських заводів). Він перебивався випадковими заробітками, зокрема якийсь час працював асистентом фотографа.

Борис Михайлов

Борис Михайлов

На відміну від пізніх робіт Михайлова, коли він почав знімати бомжів, повій, люмпенів та ширше - взагалі людей, які не вписалися в життя часів постперебудови, ранні праці фотохудожника носили скоріше іронічний характер.

У нього є цикл під назвою "Червона серія". На кожній фотографії присутній червоний елемент, який, до речі, не обов'язково є радянською символікою. Це - жіночі губи, предмети одягу, банальні шкарпетки чи труси... Але, зрозуміло, червоний колір сприймався в СРСР як політична метафора.

Враження вуаєризму, що виникло у деяких критиків, які подивилися експозицію його робіт у Берліні, Михайлов навіть не намагається розвіяти. Однак фотограф вважає, що це певний "інтелігентний" вуаєризм. Деякі роботи Михайлова останніх років можуть викликати або співчуття, або огиду. Судячи з відгуків, останнє - набагато рідше. Як би там не було, але, на думку Михайлова, саме таким і є життя.

Виставка в Берліні була структурована суворо хронологічно. В своїх чорно-білих фотографіях 1970-тих років Борис Михайлов зображує сумний радянський побут, намагається з'ясувати, де ж проходить межа між громадським та приватним. Михайлов - безсумнівний мораліст. Його роботи являють собою серйозний візуальний аналіз радянського, пострадянського та західного побутів, людей, які населяють описаний ним простір.

Новатор фотографії

Але обмежувати його творчість лише соціальними аспектами було б зовсім не правильно. Михайлов заслужено має репутацію одного з новаторів художньої фотографії. Він сприяв тому, що фотографія як мистецтво знову отримала незалежність, в тому числі й в технічному сенсі. Таким чином його панорамні знімки парадоксальним чином звужують перспективу.

В останні десять років персональні виставки Бориса Михайлова проходять щороку й навіть кілька разів на рік: у Москві та Лондоні, Женеві та Нью-Йорку, Барселоні й Токіо. І, звісно, в Берліні, де митець мешкає, коли він не в Харкові.

DW.COM

Реклама