Мирні переговори щодо Сирії: позиції сторін | Новини й аналітика зі світу політики: оцінки, прогнози, коментарі | DW | 13.03.2016
  1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Світ

Мирні переговори щодо Сирії: позиції сторін

Головні теми запланованих у найближчі дні переговорів у Женеві - доля Башара Асада, формування перехідного уряду й збереження перемир'я. Участь в переговорах курдів поки залишається під питанням.

Демонстрація проти режиму Асада в Алеппо після початку перемир'я

Демонстрація проти режиму Асада в Алеппо після початку перемир'я

Переговори з мирного врегулювання під егідою ООН при сприянні Міжнародної групи підтримки Сирії (МГПС) відбудуться в Женеві з 14 по 24 березня. Про це заявив інформаційному агентству dpa спецпредставник ООН з питань Сирії Стаффан де Містура. Спочатку планувалось, що зустрічі мали розпочатися 7 березня, але потім їх перенесли в зв'язку з організаційними складнощами. На початку лютого перша спроба переговорів завершилась невдачею на тлі різкого загострення конфлікту й наступу армії Асада на місто Алеппо. Хто може взяти участь у новому раунді та які вихідні позиції різних сторін?

Доля Асада

До того, як в 2011 році розпочалась громадянська війна, тоді ще єдиною Сирійською арабською республікою одноосібно керував президент Башар Асад. В країні була однопартійна система - на політичному полі домінувала Партія арабського соціалістичного відродження (Баас).

Башар Асад

Башар Асад

Збройні сили, які підпорядковувалися безпосередньо Асаду, до початку війни налічували понад 300 тисяч осіб та включали наземні підрозділи, флот і авіацію. Сьогодні в армії залишається від 80 до 100 тисяч бійців, але завдяки авіації, а також підтримці російських повітряно-космічних сил (ПКС) збройні сили Асада досі мають значну перевагу в повітрі. 13 квітня Асад планує провести на підвладній йому території парламентські вибори. http://dw.com/p/1I08D На Заході їх називають "провокативними", а в Росії - "такими, що не суперечать чинній конституції".

Але саме доля Башара Асада - головна тема запланованих переговорів. Позиція, котрої дотримується сирійська опозиція (а разом з нею США, ЄС і Саудівська Аравія): Асад повинен передати владу перехідному уряду, а сам піти у відставку. Союзники Асада - Іран і Росія - пропонують дещо інший варіант: долю свого президента повинні вирішити самі сирійці на виборах. 4 березня цю ідею в ефірі французького телеканалу France 24 підтримав спецпредставник ООН щодо Сирії Стаффан де Містура, не пояснивши, яким чином має бути організоване відповідне голосування. При цьому, за словами співробітника Гамбурзького інституту глобальних і регіональних досліджень (GIGA) Штефана Розіні (Stephan Rosiny), між Москвою і Дамаском намітилася розбіжність: Росія зацікавлена ​​в припиненні вогню й тисне на Асада, щоб угода про перемир'я виконувалася.

Вимоги опозиції

Так звана помірна сирійська опозиція - це конгломерат угруповань зі складними взаємовідносинами. Їхня загальна мета - повалення Асада, але серед них існують значні розбіжності. Одна з найбільших організацій - Національна коаліція сирійських революційних і опозиційних сил (НКСРОС або НКОРС), створена в Катарі в 2012 році й визнана 120 країнами як представник сирійського народу, однак має обмежений вплив у самій Сирії. Своїми збройними силами коаліція вважає Сирійську вільну армію (СВА), чиї розрізнені загони налічують від 30 до 80 тисяч бійців. Інша велика організація - Сирійська національна рада (СНР), сформована в Стамбулі в 2011 році. На відміну від НКОРС, СНР має комунікацію з Кремлем.

Курдські ополченці після звільнення міста Кобане від бойовиків ІД у 2015 році

Курдські ополченці після звільнення міста Кобане від бойовиків ІД у 2015 році

Найвпливовіший представник опозиції в Женеві - це Вищий комітет з переговорів (NHC), зі штаб-квартирою в столиці Саудівської Аравії Ер-Ріяді. Офіційний координатор комітету Ріяд Наасан Ага заявив 7 березня, що NHC має намір взяти участь в женевській зустрічі. За словами Аги, перший пункт їхньої програми - це формування перехідного уряду Сирії. Базова умова - негайне усунення Асада від влади. Комітет вимагає звільнення політв'язнів і допуску міжнародних гуманітарних організацій на контрольовані опозицією території. Потім повинна бути вироблена нова конституція, а впродовж 18 місяців проведені вільні вибори. Якщо крихке перемир'я порушиться, NHC може в останню хвилину відмовитися від участі в переговорах.

Курдське питання

Курди проживають переважно на півночі й сході Сирії. Окрема сила в громадянській війні - курдські Загони народної самооборони (YPG), які налічують від 10 до 15 тисяч бійців, їхня головна вимога - політична автономія.

YPG називають збройним крилом Демократичного союзу (PYD), партії, близької до Робітничої партії Курдистану (РПК), яка визнається багато ким, в тому числі Туреччиною, терористичною організацією. Курди борються з сирійськими джихадистами, в цьому їх підтримують і Росія, і США. Що стосується Асада, то вони уклали з ним щось на зразок пакту про ненапад. Під час боїв навколо Алеппо курдські підрозділи вступали в конфлікт з сирійськими повстанцями.

З сирійською опозицією, яка об'єднує здебільшого арабські політичні та збройні рухи, у курдів складні відносини. НКОРС не підтримує ідею курдської автономії. До СНР входить лише Курдський рух майбутнього, який виступає не за автономію, а за рівноправну участь курдів у майбутній сирійській демократії. Ускладнює мирні переговори позиція Туреччини - країни-члена НАТО, яка виступає категорично проти участі курдів у переговорах. У січні 2016 року курдська делегація кілька днів провела в Женеві, але потім поїхала, так і не дочекавшись запрошення на першу зустріч з міжсирійського врегулювання. Участь курдських представників на нових переговорах поки що залишається під питанням.

DW.COM

Також за темою