Людмила Уліцька: Нині дуже сильно пахне поверненням до радянських часів | Музика й кіно, література й мистецтво з Німеччини | DW | 25.04.2014
  1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Культура й стиль життя

Людмила Уліцька: Нині дуже сильно пахне поверненням до радянських часів

У Києві проходить конгрес представників російської та української інтелігенції. Кореспондентка DW зустрілася з однією з найпопулярніших російських авторок прози Людмилою Уліцькою.

Людмила Улицька

Людмила Улицька

Відома російська письменниця Людмила Уліцька, чиї книги перекладено на 25 мов світу, у своєму виступі на конгресі "Україна - Росія: діалог", організованому в Києві росіянином Михайлом Ходорковським, говорила про серйозний розкол у російському суспільстві. Інтелігенція Росії, за її словами, може зіграти ключову роль у процесі консолідації соціуму та відновлення нормальних відносин між Росією та Україною. Утім, досягнути цього буде дуже складно, сказала вона в інтерв’ю DW.

DW: Людмило Євгеніївно, невже все настільки погано?

Людмила Уліцька: Хоч ми й не хочемо повертатися до радянських часів, проте саме цим нині дуже сильно пахне.Інтелігенції сьогодні дуже важко жити в Росії. У її середовищі присутній іще гостріший розкол, аніж у народному, де панує одностайність через те, що люди слухають радіо та дивляться телебачення. При цьому ми ж беремо інформацію не з телевізора.

Інтелігентам сьогодні складно, тому що люди, які мислять, мають звичку думати самостійно. Тому й розбіжностей серед інтелігентних людей набагато більше, аніж у робітників вагонремзаводу. Політика стала зачіпати всіх за живе. І це теж одна з проблем, через яку нам стало складно між собою домовитися.

Наскільки сьогодні важливо, на Вашу думку, зберегти культурні зв’язки між Росією та Україною?

Так це і є, власне кажучи, найважливіше завдання. А те, що мені зараз доводиться виступати з певною політичною місією на конгресі "Україна - Росія: діалог", це зовсім не моє. Я почуваюся ніби двієчником, якого викликали до дошки і який зараз буде погано відповідати вчителеві. Проте, напевно, нам усім наразі потрібно робити зовсім не те, що б ми хотіли, адже дуже хочеться змінити ситуацію.

Яких практичних кроків потребує ця зміна ситуації?

Тут у Києві ми саме й говоримо про те, що ми можемо зробити спільними зусиллями, які культурні проекти втілити в життя. У мене запланований виступ у київському університеті, і це мене тішить. Тішить і те, що хоч мої книжки перекладено багатьма мовами, але останній переклад моєї книги було здійснено саме українською. Для мене це була велика перемога, тому що це продемонструвало: культурний простір існує, і він набагато важливіший за політичний. Я глибоко переконана, що нас врятують саме культурні зв’язки і аж ніяк не політика людей, яким ми не дуже довіряємо і яких не надто поважаємо.

DW.COM

Реклама