Криза поширює вірус євроскептицизму | Політичні новини з Європи: аналітика, прогнози, коментарі | DW | 27.04.2013
  1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Європа

Криза поширює вірус євроскептицизму

Європа втрачає своїх громадян. З початку єврокризи рівень довіри європейців до ЄС суттєво знизився - навіть у таких традиційно дружніх до європейської ідеї країнах, як Німеччина.

Політолог Хосе Ігнасіо Торребланка порівнює євроскепсис з вірусом, впливу якого важко уникнути. За словами іспанського політолога, цією інфекцією уже заразився увесь континент. Рівень довіри громадян до Європейського Союзу у період з 2009 по 2012 рік суттєво знизився. За даними останнього опитування "Євробарометр", здійсненого на замовлення ЄС, особливо це проявляється у південно-європейських країнах, уражених програмами реструктуризації та боротьбою з наслідками економічної кризи.

В Іспанії Євросоюзові як інституції довіряє лише 20 відсотків опитаних, хоча у 2009 році їх було близько 56 відсотків. Змучені кризою італійці також стали євроскептиками - рівень їхньої довіри до європейської спільноти знизився за той же період з 52-х до 31-го відсотка. Європейський Союз втрачає підтримку і в країнах з відносно стабільною економікою. Так, у Німеччині спільноті нині довіряють близько 30 відсотків опитаних. З 2009 цей показник знизився на 14 пунктів. У Франції рівень довіри знизився на 8 пунктів і становить нині 34 відсотка.

Водночас, втрата довіри до ЄС у період кризи відбувається на тлі втрати довіри до національних урядів. Зокрема, іспанці довіряють владі у Мадриді ще менше, ніж брюссельським чиновникам - 11 відсотків проти 20. Така сама ситуація і в Італії - тут власному уряду довіряють лише 17 відсотків громадян (ЄС довіряє 31).

"Безальтернативність" як загроза демократії

"Найбільше оглядачів здивувало те, що майже всі європейці бачать себе жертвами кризи", - наголошує Хосе Ігнасіо Торребланка, аналітик "Євробарометру". За його словами, це стосується громадян як тих країн, які підживлюють грошима кризові країни, так і останніх. "Люди бояться майбутнього, страшаться за свої робочі місця та рівень життя. Вину за кризу вони покладають на Європу", - вважає європарламентарка від соціал-демократів Ютта Штайнрук. На її думку, таке враження - " в усьому винна Європа" - посилюють політики та масс-медіа.

"Є велика залежність між економічною ситуацією та довірою до ЄС", - стверджує політолог Торребланка. Втім, вважає він, сама проблема залягає ще глибше: "Люди мають відчуття, що вони втратили контроль над ситуацією. Вони вимушені приймати речі, які їм подаються як безальтернативні". Німці повинні підтримувати все нові кредитні пакети, південно-європейці - все нові програми економії. "Це підточування демократії", - наголосив політолог і додав, що в демократичній системі завжди має місце альтернатива. Найбільша загроза, каже він, полягає у тому, що рятуючи євро, Європа втрачає громадян.

Райнер Віланд

Райнер Віланд

"На жаль, ми дуже довго говорили про те, що ситуація безальтернативна", - констатує Райнер Віланд, віце-президент Європейського парламенту. Представник християнських демократів перебуває у таборі рятівників євро. Він тішиться, що такої позиції дотримується більшість німецьких політиків. Незважаючи на це, в майбутньому треба більше обговорювати різні опції. "Альтернатива є завжди", - наголошує політик. Наприклад, німці можуть відмовити у допомозі державам, що "летять в трубу". Та й останні повинні дати раду негативним наслідкам такого рішення.

Незадоволення - так, вихід - ні

До цього часу ні в Німеччині, ні в Іспанії немає критичної кількості громадян, які б виступали за вихід їхніх держав зі складу Європейського Союзу. Водночас більшість опитаних у цих країнах висловили незадоволення політикою урядів, спрямованою на подолання кризи. Зокрема, через те, що в кризових країнах досі відсутні видимі результати програм економії. Іспанія, наприклад, перебуває у стані рецесії, рівень безробіття сягнув 27 відсотків, серед яких більшість становить молодь. Водночас більшість німців сумніваються у необхідності запровадження нових кредитних програм, які вимагають дедалі більших коштів від платників податків.

"Ідея солідарної Європи розвалюється, - зазначає Ютта Штайнрук. - Люди знову починають не довіряти один одному, повертатись до старого образу ворогів. В історії таке стається не вперше, що політичні екстремісти використовують такі ситуації на свою користь". Райнер Віланд дотримується схожої думки: "Небезпека однозначно полягає у тому, що люди шукають рецептів у популістів". Уже зараз налаштовані вороже до Європи популістичні партії у таких країнах, як Греція чи Італія, випливають нагору. Навіть в Німеччині нещодавно засновано партію, основна програмна мета якої - відмова від євро.

Антиєвропейський популізм: в Італії Беппе Грілло зайшов з ним до парламенту

Антиєвропейський популізм: в Італії Беппе Грілло зайшов з ним до парламенту

Застуги ЄС уряди приписують собі

Небезпека втрати Європою підтримки населення, каже Віланд, вже є очевидною. Що робити? "Ми повинні говорити про позитивні речі, адже цього робиться замало. Нині дуже багато тих, хто на всі запитання відповідає "так, але…". Ситуація на континенті надзвичайна". Водночас, вона все ще залишається мирною.

Соціал-демократ Штайнрук вимагає, перш за все, чесності щодо майбутнього Європи. "Добро, яке виходить з Європи, треба називати своїм іменем. Часто забувають, що наші робочі місця та рівень благополуччя залежать саме від неї". Проблемою є і те, що політики національного рівня успіхи ЄС приписують собі, водночас за помилки Євросоюзу роблять відповідальними Брюссель. А це - старий зразок для пояснення недостатньої популярності ЄС.

Втім, для пояснення того, чому ЄС втрачає довіру, цього недостатньо. Хосе Ігнасіо Торребланка, перше за все, говорить про кризу легітимності. "Тому-то ми й повинні посилювати демократію", - наголошує політолог. Причетність до ухвалення рішень має стати відчутною - як на національному, так і європейському рівнях, вважає Торребланка.

За його словами, ситуація, коли рішення ухвалюються за зачиненими дверима технократами з єврогрупи, і лише затверджується національними парламентами, є неприйнятною. Зміна таких структур, переконаний політолог, нейтралізує вірус євроскепсису.