Концтабір ″Аушвіц″. Шокуюча історія | Політичні новини з Європи: аналітика, прогнози, коментарі | DW | 25.01.2020
  1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages
Реклама

Європа

Концтабір "Аушвіц". Шокуюча історія

По всьому світу в Міжнародний день пам'яті жертв Голокосту згадують про злочини нацистів. 27 січня 1945 року радянська армія звільнила в'язнів концтабору "Аушвіц". Побачене було незбагненно шокуючим. 

У нацистському таборі Аушвіц було вбито понад мільйон євреїв та представників інших національностей

У нацистському концтаборі "Аушвіц" було вбито понад мільйон євреїв та представників інших національностей

Меморіал колишнього німецького концентраційного табору "Аушвіц" на півдні Польщі, починаючи з дня його відкриття 1947 року, відвідали понад 25 мільйонів людей. Приблизно у 50 кілометрах на захід від Кракова на околицях містечка Освенцім до 1945 року розміщувався величезний табір смерті. Нині на цьому місці державний музей і меморіал. 

Найбільший нацистський табір смерті складався з трьох центральних таборів і різних за розміром суміжних таборів - все це вкупі являло собою небачену за масштабами машину зі знищення людей. Усі ключові факти про табір "Аушвіц" і про містечко Освенцім, про історію і відповідальність за майбутнє - в огляді DW.

1.    Місто Освенцім (німецькою - Аушвіц)
Містечко Освенцім має давню і строкату історію, яка вартує уваги і без огляду на той факт, що саме тут німецькі нацисти розмістили найбільший табір смерті "Аушвіц-Біркенау". Є в історії польського міста і габсбурзький період, є і період, коли Освенцімське князівство належало до Королівства Богемія, а також прусський період. 

Коли 1900 року в Освенцімі з'явилася залізнична станція, це стало поштовхом до економічного розвитку. Численним заробітчанам, які прибували на роботу у навколишні промислові райони Верхньої Сілезії, потрібне було житло. Їх розміщували у нових кам'яних будинках і в дерев'яних бараках. Саме ці будівлі і стали згодом базою концентраційного табору, організованого німецькими нацистами після захоплення Польщі. 

Освенцім був окупований невдовзі після нападу Третього Рейху на Польщу 1939 року. Вже 1940 року CC на чолі з Гайнріхом Гіммлером (Heinrich Himmler) без великих зусиль переоблаштувала територію на концтабір. Спершу був табір "Аушвіц-1", а невдовзі і значно більший за розмірами табір масового знищення "Аушвіц-Біркенау" ("Аушвіц-2").

Скульптура на площі у центрі Освенціма

Скульптура на площі у центрі Освенціма (архівне фото)

2.    Єврейське населення

До Другої світової війни приблизно половина з 14 тисяч жителів Освенціма були юдейського віросповідання. Через міграцію перед Другою світовою війною частка єврейського населення значно зросла, а відсоток етнічних німців був незначний. Після окупації Польщі німецькими нацистами восени 1939 року картина різко змінилася. 

Єврейське населення стало жертвою нацистської політики "расового очищення" і мусило поступитися місцем переселеним німцям. Євреїв ізолювали у гетто в історичному центрі міста, де вони жили в дуже скрутних умовах. Починаючи з 1940 року, багатьох з них СС відправила на примусову роботу на будівництві і розширенні майбутнього концтабору. 

3.    Стратегічний вузол 

Освенцім був розташований у стратегічно важливому для нацистів місці, тут був ключовий залізничний вузол на східних окупованих територіях. Берлінські штаби СС та Головного управління імперської безпеки побачили в цьому місці всі передумови для запланованого масового транспортування євреїв у табори смерті з територій "Старого Рейху", тобто з регіонів Німеччини в кордонах 1937 року. 

Відповідальним за організацію масового транспортування депортованих у табори смерті на сході був оберштурмбаннфюрер СС Адольф Айхман (Adolf Eichmann). Саме він був уповноважений Головним управлінням імперської безпеки готувати аналітичні довідки для "ванзейської конференції" 20 січня 1942 року. На цій конференції, після лише півторагодинних консультацій, було затверджено план масового вбивства євреїв, або - як казали нацисти - "остаточного вирішення єврейського питання".

4.    Система таборів

"Аушвіц" був сьомим концтабором нацистів, слідом за "Дахау", "Заксенгаузеном", "Бухенвальдом", "Флоссенбюргом", "Маутгаузеном" і жіночим табором "Равенсбрюк" - і з величезним відривом найбільшим з них. Після рішень ванзейської конференції, починаючи з весни 1942 року, концтабір "Аушвіц" був розбудований як місце систематичного вбивства незбагненних масштабів. 

Прибуття депортованих до табору Аушвіц. Липень 1944 року

Прибуття депортованих з Угорщини євреїв до концтабору "Аушвіц". Липень 1944 року

5.    Фабрика смерті

Навесні 1943 року в експлуатацію на території розширеного табору "Аушвіц-Біркенау" було введено додаткові печі в крематоріях. Функціональність нового устаткування перевірили на першій "пробній" партії жертв: 1100 чоловіків, жінок і дітей були спалені після того, як вони померли в муках у газових камерах, які було наповнено отруйним газом "Циклон Б". Їхній прах було розвіяно над навколишніми озерами. Саме так протягом наступних років масово вбивали євреїв. 

Керівник будівельних робіт в "Аушвіці", оберштурмбаннфюрер СС Карл Бішоф (Karl Bischof) рапортував до Берліна: "Відтепер протягом 24 годин можна спалювати у крематоріях до 4756 трупів". Аби прискорити селекцію новоприбулих до табору, було побудовано перон на три колії, який і донині можна побачити у музеї під відкритим небом "Аушвіц-Біркенау". Більш як дві третини новоприбулих - насамперед старих, хворих, жінок і маленьких дітей - вбивали відразу, скеровуючи до газових камер.

6.    Кількість жертв

Один з бараків концтабору Аушвіц-Біркенау

Один з бараків концтабору "Аушвіц-Біркенау"

Більшість науковців оцінюють кількість жертв Голокосту у понад п'ять мільйонів людей. Приблизно п'ята частина з них загинули в концтаборі "Аушвіц-Біркенау". 90 відсотків жертв у цьому таборі смерті були євреями, насамперед з Угорщини, Польщі, Італії, Бельгії, Франції, Нідерландів, Греції, Хорватії, Радянського Союзу, Австрії і Німеччини. Серед жертв були також сінті і рома, гомосексуали, інваліди, свідки Єгови - члени католицького опору та інші дисиденти. 

7.    Звільнення в'язнів концтабору

Коли 27 січня 1945 року на територію концтабору зайшли частини радянської армії, солдатам відкрилася жахлива картина: вижили лише близько семи тисяч виснажених і тяжкохворих в'язнів. Близько 500 з них були діти. Мало хто з визволених міг самостійно стояти на ногах, багато хто апатично лежав на підлозі або на нарах. Вони просто були надто слабкими для пішого маршу на захід в умовах морозної зими, до якого наглядачі СС змусили десятки тисяч інших в'язнів. 

Підрозділи СС перед відступом намагалися поспіхом замести сліди масових злочинів: папки з документами, картотеки, довідки про смерть - все це спалювалося. Збереглися лише поодинокі документи і фото. Більшість бараків, газових камер крематоріїв були підірвані. 

8.    Меморіал "Аушвіц-Біркенау"

Наприкінці 1946 року радянська окупаційна влада передала територію колишнього табору у відання польської влади. 1947 року - з ініціативи колишніх в'язнів - було створено "Державний музей Аушвіц-Біркенау". Відповідне рішення ухвалив польський парламент. Вже в перший рік музей відвідали 170 тисяч людей. Останнім часом річна кількість відвідувачів становить близько двох мільйонів. З 1979 року меморіал входить до списку світової культурної спадщини ЮНЕСКО. 

9.    Міжнародний день пам'яті жертв Голокосту
Щороку 27 січня, у день річниці звільнення концтабору "Аушвіц", по всьому світі вшановують пам'ять жертв Голокосту. Цього дня пам'ятні урочистості щороку відбуваються і в Бундестазі. Починаючи з 2005 року, цей день пам'яті є міжнародним. 

Дивитись відео 07:33

75 років звільнення концтабору "Аушвіц": свідчення уцілілих українських в'язнів (24.01.2020)

DW.COM

Реклама