Коментар: Повернення могутнього монстра МДБ в Росії | Політичні новини з Європи: аналітика, прогнози, коментарі | DW | 30.09.2016

Познайомтесь з новою DW

Скористайтесь ексклюзивною можливістю ознайомитися з бета-версією нової DW. Своєю думкою Ви можете нам допомогти зробити нову DW ще кращою.

  1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages
Реклама

Європа

Коментар: Повернення могутнього монстра МДБ в Росії

У Росії проведуть реформу силових структур. В результаті з'явиться міністерство держбезпеки. МДБ - частина спецоперації з побудови утопії, вважає російський письменник Віктор Єрофеєв.

Російське життя стає дедалі цікавішим. Ось з'явилося повідомлення, що найближчим часом відбудеться реформа спецслужб. Замість усе ж таки досить вегетаріанського в порівнянні з радянськими часами ФСБ виникне нове (але, здавалося б, назавжди забуте старе) державне утворення післявоєнних сталінських часів - МДБ, міністерство державної безпеки.

Якщо судити за аналогією з колишнім міністерством, то це означає: гайки закрутять так, що непереливки буде всім. МДБ сталінських часів прославилося боротьбою з космополітизмом, яка вилилася як в нещадну, аж до абсурду, боротьбу із Заходом, так і в потужну антисемітську кампанію. Ця кампанія до кінця сталінського правління обернулася "справою лікарів", "вбивць у білих халатах", і підготовкою масової висилки радянських євреїв до Сибіру. Була серед іншого і "ленінградська справа": перебили як ворогів народу більшість керівників Ленінграда всіх рівнів. Ленінграда після героїчної блокади. З культурних подій часів МДБ особливо запам'яталося цькування Ахматової і Зощенко, яке вкрай затероризувало радянську інтелігенцію.

Віктор Єрофєєв - російський письменник, літературознавець, телеведучий

Віктор Єрофєєв - російський письменник, літературознавець, телеведучий

Для людини, яка принаймні поверхово знає історію сталінських часів, МДБ - це дуже невдала абревіатура для державної установи, по суті, гірше навіть за всім відомий утворений після Сталіна КДБ, який не вдавався до узаконених тортур радянських громадян.

Кому і кого спало на думку лякати вже самою назвою МДБ? Натяк на можливі майбутні масові репресії? Загрозливо стиснутий кулак в бік зовнішнього ворога? Гнівний удар тим же кулаком по корупції в силових структурах, яка лізе назовні в диких розмірах і формах? Або ж просто солдафонська нечутливість до небезпечного словосполучення?

На ці питання ви не отримаєте відповідей. Тому що їх немає.

Життя в Росії дедалі більше стає схожим на спецоперацію з таємничою метою. Такого дивного явища не було протягом всієї російської історії. При царях будували суспільство на основі самодержавства, православ'я і народності - трьох зрозумілих орієнтирів. Комуністи запропонували тему світлого майбутнього, де від кожного за здібностями, кожному за потребами. Навіть за Сталіна, коли комунізм змішався з міцною імперською свідомістю вождя, було зрозуміло, що ми йдемо під прикриттям світової революції до світового панування. Не вийшло, звичайно, в повному обсязі, але багато, особливо на сході Європи, вдалося. За Горбачова і Єльцина заговорили про загальнолюдські цінності: справа зрушила в бік шлюбу із Заходом. Не вдалося, але спробували.

З приходом Путіна союз із Заходом швидко похитнувся, але віра в те, що вдасться створити комфортне суспільство споживання, похитнулася набагато пізніше. На це пішло кілька років, протягом яких думали наздогнати Португалію за рівнем життя. Потім стало зрозуміло: не наздоженемо. Не ті в нас у Росії китайські мізки, за допомогою яких можна завалити світ своєю продукцією. І замість суспільства споживання поступово вималювалася картина тяжкої втрати.

Стало шкода розвалу Радянського Союзу. Аж до трагічних заяв найвищої влади стало боляче і шкода. Адже саме там, за сталінських часів, склалася ідеальна модель держави соціальної справедливості та супердержави. Додай тільки до соціальної справедливості робочу модель православ'я і - в дорогу, назад до колишньої слави!

Але відкрито говорити про рух в бік Радянського Союзу не прийнято. Все потопає в тумані. Утім, туман все-таки недостатньо щільний: рух видно. Точніше, тільки обриси руху. Ось чому вітчизняні ліберали переконані, що влада весь цей рух рачки, назад, в бік Радянського Союзу, робить заради збереження себе в Кремлі. А православна церква переконана, що прийшов час розірвати зв'язки з чужими російському народу західними цінностями і допомогти державі в її зміцненні. А сама влада переконана, що модель СРСР - єдина правильна модель для духовного народу.

Але тут вкралася одна важлива деталь. Радянський Союз був утопією, філософськи побудованою на марксизмі та імперських мріях 19-го століття. І ця держава трималася головним чином на силі зброї і загальному страху.

Висновок зрозумілий. Переносячи цю утопію в 21-е століття, російські правителі-романтики перетворюють рух Росії в спецоперацію, під час якої в романтичному тумані ми приєднуємо Крим, мріємо про Новоросію, а в політичній програмі Жириновського вже стоїть пункт повернення до кордонів СРСР. Сусідам страшно, і цей страх поступово перетворює їх на ворогів. А населення, відірвавшись від товарної соски Заходу, відчуває деякі реальні труднощі. Втім, воно вірить федеральному телевізору і голосує так, як і потрібно, щоб одного разу дивним чином опинитися у наддержаві з усіма наслідками, які з цього випливають. Але тому, що шлях до супердержави тернистий, то потрібні могутні помічники.

І ось тут вимальовується фантом МДБ. Не який-небудь держкомітет з розмитими повноваженнями (КДБ), а саме повноважне міністерство буде бити по перевертням. По тим, хто в силових структурах згоден з утопією, а сам живе згідно підлого капіталізму. Це перше. Друге: міністерство буде нетерпимо до інакомислення, "п'ятої колони" середнього, креативного класу, який не перейнявся утопією. Третє: негаразди, які чекають маси населення на шляху назад, в світле минуле, можуть привести до спонтанних бунтів, які відомі з російської та радянської історії. До цього треба поставитися з усією відповідальністю духовно просвітленого будівельника утопії. І не втратити свою владу, бо ніхто інший не готовий вести народ до суспільства, що поєднує кращі сторони самодержавства і комунізму.

Наскільки ці плани здійсненні, я не знаю, бо незрозуміла міра терпіння і відданості мас і еліт. Наскільки МДБ відповідатиме традиціям свого старшого сталінського брата? Це залежить від волі правителя. Ну, і від ситуації в світі. Адже якби не вибоїни і ями на цій кремлівській утопічній дорозі, якби не ринули до Європи дурні сусіди-українці, росіяни вже сьогодні були б всі в СРСР, а МДБ стало б їх доброю матір'ю-заступницею.

Дивитись відео 02:20

Чи переписує історію музей ГУЛАГу в Москві?