Коментар: Бундестаг - не місце для визнання геноциду вірмен | Політичні новини з Європи: аналітика, прогнози, коментарі | DW | 02.06.2016
  1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Європа

Коментар: Бундестаг - не місце для визнання геноциду вірмен

Німецький Бундестаг хоче визнати масові вбивства вірмен в Османській імперії в части Першої світової війни геноцидом. Шеф-редактор DW Александер Кудашефф вважає це неправильним.

Мітинг турецьких громад Німеччини проти резолюції Бундестагу щодо геноциду вірмен

Мітинг турецьких громад Німеччини проти резолюції Бундестагу щодо геноциду вірмен

Звичайно, нема що заперечити проти того, щоб Бундестаг визнав геноцид вірмен геноцидом, обернувши це у гучні слова. Питання лише: навіщо він це робить? Чи є якась причина для цього, окрім моральної, чи навіть німецької, зверхності? Ні, справжньої причини немає.

Шеф-редактор DW Александер Кудашефф

Шеф-редактор DW Александер Кудашефф

Розуміти, осягати, сприймати, відчувати та визначати місце геноциду як геноциду в історії - це справа турків. Вони мають подивитися в обличчя своєму минулому. Вони мають перекласти турецькою "Сорок днів Муса-Дага" - цей водночас переконливий та зворушливий роман Франца Верфеля про мучеництво вірмен в Османській імперії під час Першої світової війни. Вони мають включити його до шкільної програми - якщо вони готові критично дивитися на власну історію. Але робити все це за турецький народ чи турецьких політиків не є завданням німецького Бундестагу, який, незалежно від представлених у ньому партій, у цілому виступає від імені всіх німців. Це не лише зверхньо - це пихато. Це втручання у внутрішні справи, це перехід певної межі.

Коли мораль нам підходить, а коли ні?

Варто зазначити, що тут ідеться не про мораль - тут ідеться про німецьку позицію. Для багатьох може слугувати взірцем те, як німці змогли подивитися в очі власному минулому - "Третьому Рейху", Другій світовій війні та передусім масовому знищенню євреїв, поставленому на конвеєр. Але це передусім внутрішня справа німців - осягнути цей злочин цивілізаційного масштабу, уявити собі ті події, прийняти - як спадок, як провину німецького минулого.

Якщо ми вважаємо, що турки повинні зробити те саме, тоді німецькі історики, політологи, експерти можуть вимагати цього на всіх дискусійних майданчиках цього світу. Передусім на німецько-турецьких. Але німецький Бундестаг не є правильним місцем для цього. Чи ми хочемо, аби наступними були засуджені сталінізм, маоїзм, панування руху "Червоні кхмери" в Камбоджі чи війна у В'єтнамі - як злочини проти людяності?

Коли мораль пасує нам, а коли - ні? Але найголовніше - які мають бути наслідки? Жодних відносин із цими країнами чи народами - аж доки вони не визнали свого минулого?

Ні. Резолюція німецького Бундестагу, так само як і схожий документ, прийнятий кілька років тому Національними зборами Франції - це достойний жест з моральної точки зору. Але він пихатий, зарозумілий і - що ще гірше - не несе за собою жодних наслідків. Дипломатія - це не змагання порядних з моральної точки зору людей. Натомість дипломатія - це розсудливе та розумне поводження держав одна з одною. Ні більше, ні менше.

Також за темою

Реклама