Долі кримських активістів - через два роки після анексії | Політичні новини з України: аналітика, прогнози, коментарі | DW | 16.03.2016
  1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Україна

Долі кримських активістів - через два роки після анексії

У березні минулого року після мітингу на честь вшанування пам'яті Тараса Шевченка у Сімферополі затримали українських активістів. Як змінилося їх життя за цей рік?

За новою традицією окупаційна влада Криму 16 березня відзначає річницю незаконного референдуму, результати якого Кремль використав для анексії українського півострова. Також у березні, але за давньою традицією, українці Криму вшановують пам'ять Тараса Шевченка. Торік у результаті акції, яка відбулась 9 березня, трьох кримчан - Олександра Кравченка, Леоніда Кузьміна та Вельдара Шукурджиєва - притягнули до адміністративної відповідальності. Їх засудили до 40 годин суспільних робіт, згодом покарання змінили на штраф у десять тисяч рублів. Участь в цій акції кардинально змінила подальше життя активістів.

Олександр Кравченко

Олександр Кравченко

"Залишусь на контрактну службу"

Олександр Кравченко - 26-літній кримчанин, який народився та прожив усе життя в Сімферопольському районі. У той день він прочитав оголошення в інтернеті, що відбудеться акція до дня народження українського класика та вирішив взяти у ній участь. У вишиванці, з оселедцем на голові та двома стрічками - жовтою та блакитною - його й затримали під час мітингу. Наступного дня суд виніс постанову про адміністративний проступок за те, що він, начебто, порушив порядок проведення акції. За кілька днів відбулося вже друге затримання, коли Олександр у такому ж вигляді давав інтерв'ю польському телебаченню. Цього разу його вже доставили до "Центру Е" - так називається управління з протидії екстремізму. Там Кравченка попередили, що його підозрюють у веденні екстремістської діяльності. Через це він за кілька днів залишив півострів та відправився до Запоріжжя.

"Якраз 15 березня буде рік, як я поїхав з Криму. Коли виїжджав, то особливо нікого не знав, вже дорогою познайомився з чоловіком, який запропонував пожити у нього деякий час", - розповідає Кравченко. Після приїзду до Запоріжжя він познайомився з волонтерами, яким допомагав певний час. А потім пішов до військкомату та записався добровольцем до Збройних сил України. "Пройшов медкомісію, склав присягу та й поїхав воювати. 1 квітня у мене буде 11 місяців служби, а потім я хочу залишитись на контракт", - ділиться планами кримчанин.

Батьки Олександра й досі живуть у Криму, з ними він спілкується телефоном. Каже, що не шкодує, що обрав саме такий життєвий шлях: "Особливих очікувань від армії я не мав, тверезо усвідомлював, що на мене чекає. У Криму я не бачив жодних перспектив для себе". Водночас він розумів, що на материковій частині Україні теж буде складно, адже не мав ні помешкання, ні роботи. "Тому я вирішив іти захищати свою Батьківщину, а потім будувати власне майбутнє", - підсумовує Олександр.

Найбільше він сумує за рідними. "Дуже хочу додому, обійняти маму. Мрію піти вчитися і працювати вчителем історії в сільській школі, аби майбутні покоління не допускали війну на свою землю", - нещодавно написав Кравченко на свої сторінці у Facebook.

Леонід Кузьмін

Леонід Кузьмін

"Думки залишити Крим приходять все частіше"

Життя 25-річного сімферопольця Леоніда Кузьміна, який виступав організатором акції на вшанування Шевченка, теж сильно змінилося за цей рік. Наступного дня після затримання його звільнили з роботи з формулюванням "не відповідає посаді". На той момент він вже кілька років працював вчителем історії у сімферопольській школі. Одразу після винесення постанови суду у нього з'явилась ідея організувати у Криму Український культурний центр, який займається просвітницькою діяльністю та поширенням української культури серед кримчан. Саме така діяльність і стала приводом для численних затримань та викликів Кузьміна до ФСБ та Центру Е, за минулий рік таких випадків було близько десяти.

"У травні минулого року ми вирішили зробити флешмоб у соцмережах - кримчанам потрібно було викласти селфі у вишиванці. Ми з друзями поїхали на північ півострова, щоб зробити фото на фоні надпису "Крим", але нас там уже чекали патрульні. Нас затримали, а фото у вишиванках ми робили на фоні ростоміру у поліцейському відділку", - розповідає Леонід.

Подібні випадки траплялися постійно: коли він з активістами покладав квіти до пам'ятника Шевченку на День незалежності України або до погруддя Богдана Хмельницього на День українського козацтва.

Кузьмін досі залишається у Криму та намагається продовжувати діяльність з популяризації української культури. Після звільнення зі школи Леонід так і не зміг знайти у Криму роботу за професією. "Зараз я повністю змінив профіль - працюю помічником зубного техніка. Я постійно намагаюся знайти щось близьке мені за гуманітарним профілем, але через закриття багатьох технікумів та училищ це стало майже неможливо", - пояснює активіст.

За словами Кузьміна, він поки планує залишатись на півострові, проте зізнається, що "думки залишити Крим приходять все частіше". Головною причиною є тиск: "Особливих перспектив я тут не маю, а ще я просто втомився від постійного спілкування з ФСБ, Центром Е, поліцією".

Вельдар Шукурджиєв

Вельдар Шукурджиєв

Заборона на в'їзд

Ім'я третього засудженого активіста - 41-річного Вельдара Шукурджиєва - також відоме, як у Криму, так і по всій Україні. Він продовжував з'являтися навіть на судових засіданнях у своїй справі з прапором України. Кількість його затримань протягом року за використання української символіки на публічних акціях теж була рекордною. Так само він весь час мав проблеми з перетином адміністративного кордону з Кримом, де його неодноразово затримували та проводили бесіди співробітники ФСБ.

Шукурджиєв долучився до діяльності Українського культурного центру у Сімферополі. Проте через постійні проблеми з силовими структурами був змушений перевезти свою родину до Києва. Самого Вельдара спершу звинувачували в екстремістській діяльності, тепер вже у розпалюванні міжнаціональної ворожнечі.

Через те, що на півострові досі залишаються батьки Шукурджиєва, а також ведення ним діяльності в культурному центрі, він змушений весь час перетинати кримський кордон. Під час останньої такої поїздки робітники російської прикордонної служби недвозначно натякнули йому про заборону в'їзду на півострів до 2020 року, а також наголошували на необхідності отримання паспорту громадянина Російської Федерації. Проте Вельдар Шукурждиєв має намір продовжити свою діяльність, а також вимагатиме постанови суду та офіційного роз'яснення у випадку заборони на в'їзд до Криму.

Дивитись відео 01:54
Now live
01:54 хв

Чому Кремль намагається заборонити Меджліс? (09.03.2015)

DW.COM

Аудіо й відео до теми

Реклама