Депутат Європарламенту: Єдиним захистом для України було би швидке прийняття до НАТО | Політичні новини з Європи: аналітика, прогнози, коментарі | DW | 06.03.2014
  1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Європа

Депутат Європарламенту: Єдиним захистом для України було би швидке прийняття до НАТО

Вернер Шульц в інтерв’ю DW зажадав жорсткої відповіді на дії Кремля у Криму. На його думку, ЄС може вдатися до санкцій, але негативні наслідки воєнної інтервенції в Україні Росія відчуває вже зараз.

Вернер Шульц

Вернер Шульц

Вернер Шульц - депутат Європарламенту від партії Союз 90/Зелені, заступник голови комітету міжпарламентського співробітництва ЄС-Росія. Політик - родом з колишньої НДР, свого часу він протестував проти введення радянських військ до Афганістану, а після падіння комуністичного режиму був депутатом першого вільно обраного парламенту НДР. В інтерв’ю DW Вернер Шульц розповів про можливі наслідки дій Кремля по відношенню до України і, зокрема, до Криму.

Deutsche Welle: Пане Шульц, як Ви оцінюєте ситуацію у Криму?

Вернер Шульц: Вона нагадує радше 1914 рік, ніж ХХІ сторіччя. Я й уявити собі не міг, що ми ще раз будемо переживати такий небезпечний момент, коли військова ескалація призвела до надзвичайно загрозливої вибухонебезпечної ситуації.

Але політична культура після 1914 року суттєво змінилась. Європа навчилася розв´язувати конфлікти мирними засобами. Можливо, це дає надію на мирне розв’язання конфлікту у Криму?

Це трохи заспокоює, тому що з одного боку - це Євросоюз, який виніс урок із 1914 року і сьогодні символізує зовсім іншу силу. Але з іншого боку ми маємо справу з Росією, яка нічому не навчилася зі своєї колоніальної історії та війн минулого століття. Це методи, які нагадують Брежнєва. У 1968 році введення радянських військ до Праги виправдовувалося "закликом про допомогу" з боку чеських комуністів, потім, у 1979 році, ніби було "прохання про допомогу" з Афганістану, у 2008 році - з Південної Осетії.

Я особисто не мав жодних ілюзій щодо того, на що здатний колишній підполковник КДБ Путін. Коли він говорив "Ми - один народ" з огляду на Україну, це був не той такий добре знайомий нам заклик до об'єднання, яке ми пережили у Східній Німеччині, а його неоколоніальна територіальна претензія. Для Путіна розпад Радянського Союзу - найбільша геополітична катастрофа ХХІ століття - тобто не Перша світова війна, не Друга світова війна, не Голокост. Він намагається усіма засобами, очевидно у тому числі агресивними і військовими, зібрати докупи щось на кшталт Євразійського Союзу - тобто певною мірою реконструкцію Радянського Союзу.

Як Ви оцінюєте той аргумент, мовляв Росії не залишалося нічого іншого, як жорсткими засобами виступити на захист своїх "природніх" інтересів?

Російських інтересів в Україні не може бути. Можуть бути російські інтереси стосовно України, може бути зацікавлення у хороших відносинах з Україною. Це було великою поступкою і серйозною політичною помилкою - подовження угоди російського Чорноморського флоту на 25 років - тобто до 2042. Адже за нормальних обставин подібній дислокації військ на чужій території не місце.

У Будапешті 1994 року був меморандум, котрий підписали як Росія, так і США, Франція та Великобританія, у котрому визнавався повний державний територіальний суверенітет та цілісність України - на основі виконання зобов’язання щодо знищення атомної зброї в Україні. Це означає, що Україна роззброїлася і отримала за це гарантії, що вона буде визнана міжнародним правом у тодішніх кордонах - у тому числі й Росією. Це порушення меморандуму 1994 року.

У перші дні березня у штаб-квартирі НАТО відбулося екстрене засідання представників країн-членів Альянсу. Які можливості вплинути на Росію є в західного оборонного союзу?

Є різні інструменти окрім військової інтервенції, тому що ми не хочемо війни. Ми вже десятиліттями демонструємо відданість політиці збереження миру і тому зробимо усе, чого можна досягнути дипломатичними переговорами. Є і низка санкцій проти Росії. Але ось що найголовніше, як показує досвід країн Балтії: Латвія, Литва і Естонія більше прагнули до НАТО, ніж до Євросоюзу. У 2008 році Україна подала заяву про прийняття до Альянсу. На саміті НАТО в Бухаресті США Київ підтримали, але деякі європейські країни, у тому числі й Німеччина, прийняття рішення про вступ до альянсу нових членів відклали.

Єдиним захистом для України було би її швидке і невідкладне прийняття до НАТО. Наскільки я знаю, проект такої заяви вже внесено в український парламент. Я вважаю також, що Путін забив гол у власні ворота, тому що тепер такі країни, як, наприклад, Грузія і Молдова, також зроблять усе можливе, аби стати членами оборонного союзу, який гарантував би їм територіальну цілісність.

Наскільки рішучі дії Заходу стосовно Росії можуть узагалі вплинути на Путіна?

Наскільки я знаю "гомосовєтікуса" і агента КДБ Путіна, єдина мова, яку він розуміє, - це загроза у відповідь і реальний захист для цих країн. Єдине, що змушувало Путіна лютувати, це розширення НАТО. Він же сказав: що таке розширення НАТО на Схід проти просування "Газпрому" на Захід?

Ми допустили таке просування "Газпрому", ми допустили залежність від стратегічної сировинної держави Росії. Тому єдиний дієвий спосіб зараз - це гарантії допомоги. З точки зору міжнародного права немає ніяких перешкод для того, аби дати цим країнам гарантії їхньої територіальної цілісності. Це вказало б і Росії на межі можливого.

Ми говорили про можливі кроки НАТО. А які інструменти впливу на Путіна є у Євросоюзу?

Санкції ЄС різноманітні. Поки що від них утримуються, тому що ще є надія домовитись із Путіним. Особисто я в це не вірю. Але Євросоюз має ряд інструментів. Наприклад, він міг би заморозити перемовини по тексту нової угоди про партнерство і співпрацю, до обговорення яких збиралися повернутися. Можна блокувати плани по веденню безвізового режиму, якого так домагається Росія. Можна вести обмеження на в’їзд до країн ЄС для посадовців і всіх відповідальних за військову операцію осіб. Є ще ряд болючих уколів.

Однак ми являємо собою "м'яку силу". Однак я вважаю, що Росія більш за все шкодить сама собі. Російську біржу лихоманить, інвестори також стримуватимуться. Всі ці події, швидше за все, обернуться економічними збитками для Росії. Втрата довіри настільки велика, що її зараз навіть важко оцінити. Крім того, Путін цілком може наштовхнутися на опір у власній країні. Бо й росіяни поступово усвідомлюють, якою бридкою кремлівською пропагандою їх увели в оману. Адже тут всі факти повністю викривлені. Ні у Криму, ні на Сході України ніхто не зазнавав загрози.

Аудіо й відео до теми