Два роки надзвичайного стану: підсумки для Туреччини | Політичні новини з Європи: аналітика, прогнози, коментарі | DW | 18.07.2018
  1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Європа

Два роки надзвичайного стану: підсумки для Туреччини

Після невдалої спроби путчу у липні 2016 року в Туреччині було запроваджено надзвичайний стан. Відтоді президент Ердоган лише зміцнив свої владні позиції. Огляд DW.

Чому в Туреччині запровадили надзвичайний стан?

Після спроби путчу 15 липня 2016 року турецький уряд заявив, що відповідальними за неї є учасники руху Фетхуллаха Гюлена, які перебували у лавах військових. Президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган визнав цей рух терористичною організацією та запровадив строком на три місяці надзвичайний стан у країні з метою викрити його учасників. Під час надзвичайного стану уряд отримав повноваження управляти країною на основі декретів.

Цими урядовими декретами в усіх державних установах були запроваджені нові правила. Зважаючи на неоднозначні масові звільнення з державної служби та масові арешти опозиція назвала надзвичайний стан "цивільним путчем та полюванням на відьом, спрямованими проти критиків уряду" та вимагала його негайного скасування. Безуспішно - надзвичайний стан у Туреччині подовжували сім разів.

Скільки людей заарештували?

Під час дії надзвичайного стану було ухвалено 32 декрети. За офіційними даними, на їх основі заарештували 160 тисяч людей, понад 70 тисяч взяли під варту, серед них - журналістів, правозахисників та опозиційних політиків. Щодо 155 тисяч відкриті кримінальні провадження за "участь у терористичній організації". 

Згідно з урядовими декретами термін тимчасового затримання був подовжений до 30 діб. Це правило діяло до кінця 2016 року. Тільки після попередження з боку Ради Європи на початку 2017 року цей строк було зменшено до 14 днів.

Скільки людей звільнили?

Упродовж двох років, поки тривав надзвичайний стан, згідно з даними турецького МВС, понад 121 тисячу службовців було звільнено з посад, 7 тисяч - виключені з університетів, з них 5700 - члени викладацького складу. Зачинено було чимало шкіл та приватних освітніх центрів, які підозрювали у зв'язках із рухом Гюлена. Репресивних заходів було вжито не лише проти прихильників Гюлена, але й проти інших опозиційних сил.

Приміром, у курдських провінціях майже 100 міських голів замінили ставлениками влади, заарештовано низку курдських політичних діячів. Міжнародні організації, серед яких ООН та Рада Європи, критикують турецьку владу та заявляють про "тривожний розвиток подій".

Свобода преси

Спеціальними декретами були закриті 70 газет, 20 журналів, 34 радіостанції, 30 видавництв та 33 телеканали. Справи проти журналістів та арешти через закиди у "пропаганді підтримки тероризму" або ж "образі президента держави" відбувалися у самій Туреччині та за її межами. За даними турецької профспілки журналістів, 143 репортери зараз перебувають за гратами. Організація "Репортери без кордонів" звертає увагу на те, що унаслідок репресивних дій проти журналістів у Туреччині значно скоротився плюралізм думок у медіа. У 2010 році Туреччина посідала 138 місце у рейтингу свободи ЗМІ. Тепер країна перемістилася на 157 позицію.

Що далі?

Незважаючи на скасування надзвичайного стану президент Реджеп Таїп Ердоган і надалі зможе керувати країною через президентські укази. Нова президентська система наділяє його таким правом і поширюється на різні сфери. Такі укази, як і надзвичайні, є рівносильними законам і набувають чинності одразу після публікації. 

Крім того, уряд посилює і антитерористичний закон. Законопроект передбачає, що губернатори провінцій будуть наділені правом обмежувати в'їзд та виїзд з міст строком до 15 діб, а також забороняти збори громадян. У законопроекті це аргументується тим, щоби "не заважати щоденній рутині життя громадян". Нововведення торкнуться і підозрюваних у терористичній діяльності: їх паспорти можуть бути конфіскованими на строк до трьох років. Критики зауважують, що законопроект фактично мало чим відрізняється від надзвичайного стану. Його затвердження у парламенті ні в кого не викликає сумнівів.

DW.COM

Реклама