Україна стає ближчою західним європейцям
4 грудня 2004 р.
Помаранчевий спалах народного протистояння несправедливості влади сприйняли в Німеччині як велику несподіванку, але з великою симпатією, каже Катаріна Раабе:
”Я не пригадую, щоб після демострацій 1989 року у Лейпцигу, Східній Європі ми відчували такий настрій, який зараз панує в Україні. Для мене помаранчева революція – своєрідна відповідь на незавершений демократичний рух 1989-го. До речі, з кожним днем, коли ситуація змінюється, інформація про події у нас стає дедалі більш диференційованою. Приміром, ми вчимося забувати певні кліше, як, наприклад, розподіл України на дві частини. Маю наголосити, що до такого процесу роблять свій гідний внесок і українські письменники".
Напередодні виборів, коли українська влада чинила дедалі сильніший тиск на опозицію, в Німеччині дізналися про це зокрема завдяки зверненню українського письменника Юрія Андруховича, розповідає Катаріна Раабе й веде далі:
”Я впевнена, що таке вичерпне інформування про події в Україні , яке ми маємо зараз, цілком пов”язано з тим листом Андруховича. Усі його німецькі друзі, з культурних кіл нашої країні, але й політики, отримали уявлення про те, що зароджується конфлікт, який може бути дуже небезпечним, і що Україні потрібна наша підтримка”.
Ще кілька тижнів тому, багато митців та інтелектуалів у Німеччині, які не мали безпосередніх контактів з Україною, не їздили туди, дуже мало цікавилися цією державою на сході Європи, розповідає Катаріна Раабе. Були навіть досить неприємні приклади такої незацікавленості й некомпетентності, коли дехто вважав, що Україна – це ледь не провінція Росії. Катаріна Раабе наводить приклад, коли Юрія Андруховича було запрошено до Німеччини досить реномованою літературною інституцією. І це запрошення було адресовано йому до Івано-Франківська, а далі дописано – Україна-Росія.
”Звісно, що Андрухович був досить розчарований цим моментом. Особливо з огляду на те, що в Німеччині на той час уже вийшла його книга ”Остання територія”. Ті, хто її читав, а прочитати встигли вже багато, напевно такої помилки не зробили б. Утім, така неприємна ситуація зараз змінюється. Мені важко прогнозувати, наскільки глибоким буде цей процес, і як довго він триватиме. Думаю, що дуже багато залежить зараз від наполегливості учасників демократичного руху в Україні”.
Реакція на видання позаминулого літа ”Останньої території” Юрія Андруховича в Німеччині була дуже потужною і швидкою, каже Катаріна Раабе, називаючи цю книгу своєрідною передмовою до того, що відбувається сьогодні:
”Можна сказати, що зі своєю книгою ”Остання територія” Андрухович став неофіційним послом помаранчевої революції. Звісно, що не слід забувати в цьому контексті й книгу ”Моя Європа”, написану ним та поляком Анджеєм Стасюком, яка вийшла друком у Німеччині до 1 травня цього року, тобто до дня розширення Європейського союзу на Схід. Прочитавши цю книгу, багато людей запитували: а чому, власне, Україна не долучається до Європи? Чи не варто цю ситуацію змінити? Я думаю, що ці дві книги, які на наш подив знайшли дуже багато читачів, були своєрідною ментальною підготовкою до тих подій, що відбуваються нині”.
На завершення нашої розмови, ми спитали в Катаріни Раабе, що вона хоче побажати українцям у ці дні. Вона відповіла:
”Я бажаю, щоб людям зрештою більше не треба було так довго вистоювати на морозі. Я бажаю, щоб цей сильний і неймовірно мужній демократичний рух в Україні був справді рухом заради кращого майбутнього людей, щоб йому стало наснаги й він не зазнав слабкості чи розпаду. Ми за це дуже переживаємо, і в наших думках і нашим серцем підтримуємо людей на вулицях в Україні”.