1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

Де Гоголь знайшов "бажану теплоту"

20 листопада 2009 р.

Є у Західній Європі країна, де Миколу Гоголя сприймають як свого, і особливо відзначають нинішній, ювілейний для письменника рік. Це його улюблена Італія, де українсько-російський письменник прожив 12 років.

https://p.dw.com/p/KcCe
Фото: picture-alliance / akg-images

На цьому тижні у Вероні пройшла міжнародна конференція з гоголезнавства. Ювілейний захід мав назву „Микола Гоголь у 200 років з дня народження. Стратегії деформації”.

Про Гоголя без України

У Вероні зібралися дослідники творчості Миколи Гоголя з Франції, Росії та Італії. Україна представлена не була. Більшість доповідей науковці присвятили метаморфозам, перетіканням образів та персонажів у творчості Гоголя.

В останній день не обійшлося і без запеклої дискусії щодо існування „українськості” у текстах Миколи Гогогля. «Дійсно деякі дослідники те, що Гоголь народився та до 19 років жив виключно на Україні, сприймають так, ніби йдеться про Калугу або інше провінційне Російської імперії», - каже Джованна С’єдіна, професор україністики з університету Верони. Вона переконана, що таке витіснення цього факту, часто відбивається і на дослідження творчості видатного письменника. Гоголь сприймав Україну як частину Російської імперії, але як частину автономну, каже С’єдіна. «Він мав дві душі – українську та російську. Вони не виключали одна одну, а перетікали між собою. Його батько писав комедії для домашнього театру одного з родичів, ставили українські п’єси – Котляревського, Гулака-Артемовського. Крім того, Гоголь був нащадком козацької родини. Не приймаючи до уваги все це, ми матимемо не повне уявлення про особу Гоголя», каже італійська дослідниця.

Гоголь думав на «суржику»

Вказує С’єдіна й на лінгвістичний аспект: «У дослідженні одного, до речі, російського, професора, йдеться про аналіз синтаксичних структур гоголівського письма. Вчений демонструє, що Гоголь думав на «суржику», і ніби „сам себе перекладав” на російську». Справді, при уважному читанні можна помітити цілком зрозумілі, але не зовсім російські синтаксичні структури, зауважує професор з Верони. «Гоголь є особливо цікавою постаттю для мене, тому що читання його текстів може дати відповідь на деякі питання щодо сприйняття української самосвідомості. І я збираюся і надалі присвячувати свою роботу студіям Гоголя, особливо його українській душі, про яку відомо менше», - розповіла С’єдіна.

Рим теж «батьківщина» Гоголя

Крім Росії та України для Гоголя окреме місце займав Рим, де він, за власним висловом, його душа знайшла свою „батьківщину”. У цьому немає випадковості, і це пов’язане з місцем народження письменника, вважає дослідниця з університету Томська Ольга Лєбєдєва. На її думку, в Рим Гоголя привело його „античне мислення”. «Він мав особливо гостре відчуття, тому що він народився в Україні, у місці греко-римської конфесійної унії православ’я та католицизму. Україна – місце, близьке до традицій середземноморської південної культури. Тому Італія була для нього зігріта спогадами дитинства про свою реальну батьківщину. Він мав типологічно південну свідомість. І знайшов тут, як він сам писав, „бажану теплоту”, каже Лєбєдєва.

При цьому йдеться не тільки про фізіологічну складову, а й про людську теплоту, про близьких людей, зауважує науковець з Росії. Вона вказала також на те, що Гоголь провів у Римі унікальні часи, коли жили багато видатних російських художників.

Щодо творчості великого письменника, то, вважає Ольга Лєбєдєва, ми ще далеко не все знаємо про Гоголя. Наразі відомі лише два рівні його сприйняття. Утім, класичний текст має якість змінюватися в залежності від часів, коли його читаються. Тому до деяких ракурсів ми ще просто не „доросли”, вважає дослідниця.

Автор: Мар’яна Яворська

Редактор: Леся Юрченко