„Дачіа Лоґан“ – дешеві автомобілі для багатого Заходу
23 червня 2005 р.ттєво.
У цеху одного із заводів Дачії поблизу румунського міста Пітешті вирує робота. Буквально на очах із жерсті пресують автомобільні кузови. Всюди снують автопогрузники. Робітники в однаковому сірому одязі загвинчують гайки, виконують зварювальні та монтажні роботи.
„Тут створюється так би мовити основна структура автомобілю. Потім монтуються двері і виконуються інші монтажні роботи.”
Александр Луіс працює на „Дачії” вже понад двадцять років. Він добре пам”ятає той доленосний для концерну 1998-й рік, коли румунського автомобілевиробника купив французький концерн "Рено".
„Для заводу це означало розворот на всі 180 градусів. Тоді підвищили стандарти якості, викинули все старе обладнання й закупили нове, відремонтували цехи. Змінилося також ставлення самих робітників: ми всі відчуваємо себе членами великої родини – родини Дачіа”.
„Велика родина Дачіа” тепер тисне на газ і в Західній Європі. У червні в автосалонах з”явився автомобіль „Лоґан”, презентація якого рік тому відбулася в Румунії. Нині „Дачіа” щодня випускає під замовлення 600 таких автомобілів. Очікується, що в майбутньому обсяги виробництва доведеться збільшувати, оскільки цей автомобіль пропонує західноєвропейські стандарти якості за східноєвропейською ціною - 7500 євро за базову модель, щоправда, з дещо спартанськими умовами: в ній бракує того, що вже стало стандартним набором для автомобілів інших марок, які, однак, і коштують значно дорожче. Така низька ціна стала можливою завдяки тому, що „Лоґан” виробляється в такій країні, як Румунія. Александер Луіс визнав:
„Ми зароблямо в середньому по 180 – 200 євро щомісяця.”
Вісім років тому „Рено” більше, ніж вдвічі скоротив кількість працівників на заводах „Дачії” – з 28 тисяч до 12 тисяч. І все ж таки у великих цехах, порівнюючи із західноєвропейськими підприємствами, чимало роботи виконується вручну. Монтажних роботів тут практично немає. Говорить керівник відділу маркетингу Жан-Мішель Сікр, якого „Рено” відрядив до Румунії:
„Робот коштує дуже дорого. Слід врахувати інвестиції і протиставити їм гнучкість людей. Тоді відразу видно, в чому полягає перевага.”
Фактор „людина” виходить для „Дачії” дешевшим, ніж машина. Слід визнати, що 200 євро – це невелика зарплата навіть для Румунії. Однак робочі місця більш-менш гарантовані. Жан-Мішель Сікр задоволений тим, як розвиваються справи. За рік тільки в Румунії „Дачіа” продала 54 тисячі автомобілів „Лоґан”, 16 тисяч експортували в такі країни, як Боснія, Сербія, Сирія та Туреччина. Саме для таких, м”яко кажучи, не дуже багатих країн „Рено” свого часу і розробив свій новий автомобіль. Тепер, коли в Західній Європі спостерігається сповільнення темпів економічного розвитку, зростає попит і на дешеві машини:
„Ми очікуємо, що в Німеччині та інших західноєвропейських країнах наші автомобілі купуватимуть передусім ті люди, які мають відносно мало грошей, і які не мають якихось особливих бажань, коли йдеться про машину. Я маю на увазі електроніку, додаткове оснащення. На мою думку, „Лоґан” може непогано піти передусім у східній Німеччині, в регіонах зі слабкою економічною структурою.”
Несподівані проблеми виникли в Німеччині з власниками автомобільних салонів. Чимало з них відмовляються виставляти у себе „Лоґани”. Причина: на кожному проданому автомобілі торговці можуть заробити приблизно п”ять відсотків, що складає лише 350 євро. Тобто, торговцям просто не вигідно займатися клопіткою роботою, продаючи дешеві машини. Але менеджерів „Дачії-Лоґан”, які відстоюють досить агресивну маркетингову політику, це не турбує. Вони розраховують, що до 2010-го року на дорогах в усьому світі їздитимуть щонайменше чотири мільйони „Лоґанів”.
Томас Ваґнер, Володимир Медяний