1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

Німецькі викладачі вимушені їхати з України через візові проблеми

22 листопада 2010 р.

Викладачі з Німеччини, які працюють на підставі міжурядових угод в українських школах та університетах, вимушені залишити країну через труднощі з отриманням віз. Коли буде розв’язано проблему – невідомо.

https://p.dw.com/p/QFa8
Німці викладають в Україні за німецькими підручниками і методикоюФото: DW

Одинадцятеро з п’ятнадцяти вчителів, які працювали в рамках програми сприяння вивченню німецької мови в українських школах, вимушені були днями залишити країну і повернутися до Німеччини. Про це в інтерв’ю Deutsche Welle повідомив координатор програми Кристиан Акс. «Німецькі вчителі працюють в Україні вже понад десять років. Головна мета – допомога у підготовці українських школярів до отримання Німецького мовного диплому. У середині серпня вчителі, як завжди, повернувшись з канікул у Німеччині, подали через німецьке посольство свої паспорти до українського МЗС, аби подовжити візи та акредитуватися. Через два місяці міністерство закордонних справ повернуло паспорти у посольство без віз, заявивши, що подовження віз для цієї категорії громадян не входить до компетенції відомства», - пояснює Акс.

Внесок Німеччини у культурне співробітництво

Німецькі вчителі дотепер працювали на підставі спеціальної угоди, укладеної ще 1993 року між урядами України і Німеччини. Згідно з цією угодою, сприяння вивченню німецької мови в Україні, яке надає уряд Німеччини, розглядалося як один з пріоритетів у культурній співпраці. Відтоді Німеччина виділяла дедалі більше коштів, аби носії мови викладали німецьку у державних школах не лише у Києві, але й в інших регіонах країни.

Німецький мовний диплом, який отримують учні спеціалізованих шкіл, зокрема, дає їм можливість вступати до вищих шкіл Німеччини. Сьогодні підготовку українських учнів до цьогорічного іспиту, на який взимку приїдуть комісії з Німеччини, за відсутності німецьких викладачів ускладнено, повідомив Кристиан Акс. Він не виключає, що незабаром Україну можуть залишити й інші вчителі, візи яких закінчаться. Річ у тім, що українське МЗС, відмовивши у візах, не запропонувало посольству Німеччини жодних альтернатив.

«Імміграційні візи для іноземців, які хочуть жити і працювати в Україні на загальних підставах, для вчителів, які приїхали працювати в рамках міждержавної програми, є неприйнятними. Є ще один тип візи, який не дозволяє працювати в Україні. Тобто, викладачам відмовили у візах, які видавалися раніше і нічого не запропонували взамін», - пояснює Акс. Крім вчителів німецької в українських школах, проблеми з візами виникли й у німців, які працюють в університетах за сприяння Німецької академічної служби обмінів. Кілька з них вже були вимушені залишити країну.

Чи повернуться викладачі?

«Чим довше триває ця невизначеність, тим менше можливостей у німецької сторони утримувати штат викладачів, які не можуть працювати у країні призначення. Якщо проблема не вирішиться, скажімо, до середини січня, у Німеччині, імовірно, розглядатиметься можливість знайти для цих вчителів інші завдання. Для програми культурного співробітництва з Україною це мало би фатальні наслідки, якщо вчителі не повернуться сюди», - каже Кристіан Акс.

Досі чинність угоди від 1993 року не викликала жодних сумнівів, ані у Берліні, ані у Києві. Утім, торік український уряд ухвалив постанову, згідно з якою документ має бути додатково ратифікований парламентами двох країн. Німецька сторона була вкрай здивована такою постановкою питання і досі вважає угоду чинною. Попри непорозуміння, у Берліні не очікували на проблеми для викладачів. Однак після зміни керівництва МЗС України на початку року відомство зайняло жорстку позицію.

Збитки від «візового непорозуміння», до речі, несе не лише німецька сторона. Українські школи й університети теж продовжують тим часом сплачувати німцям свою частину зарплати. Крім того, деякі заклади освіти понесли чималі витрати на оформлення дозволів на працю для викладачів, яким зрештою таки довелося поїхати з України.

Автор: Євген Тейзе
Редактор: Дмитро Каневський