Камбала була важливим елементом раціону мешканців західного узбережжя Шлезвіг-Гольштейну. Ця рибина не часто піддається спокусі випливати в Північне море. Натомість вона полюбляє вилежуватися на піщаних перекатах та мілинах і закопуватися в чистий пісок. Там вона вилежується під сонячними променями . Неозброєним оком таку рибину навіть і не помітиш, розповідає Бой Бойзен.

 

Ловля камбали ногами

«Тільки за півгодини до відпливу та півгодини до припливу можна ловити камбалу ногами, так би мовити відчувати її у воді. Тільки тоді її можна схопити руками». Під час ловлі камбали нині 65-річний Бой Бойзен і вивчив досконале все узбережжя. Тепер він знає його, як власну кишеню. Під час відпливу часто доводилося мандрувати з друзями суходолом на острів Фьор або на острів Святого Оланда – це лише деякі із загалом 10 островів узбережжя.

 

Екскурсовод по західному узбережжю

Ці острови не сполучаються з узбережжям греблями, й під час припливу їх заливає вода. Бойзен, як офіційний екскурсовод національного парку, проводить для численних туристів екскурсії по мілководдю, площа якого сягає майже 4500 квадратних кілометрів. Щоправда камбала вже давно покинула ці води, але вряди-годи старий досвідчений рибалка все ще знаходить її, нащупуючи ногами, й демонструє туристам цей старомодний спосіб рибальства.

Відколи цей регіон 1985-го року перетворили на національний парк, що охороняється особливим законом, кількість туристів постійно зростає, запевняє Бойзен. «Раніше у мене, як екскурсовода, випадало заледве 14 робочих днів на рік. Тепер, однак, я проводжу в національному парку вже 1000 годин на рік». Екскурсії стали цілорічними, навіть на Різдвяні свята Бойзен має клієнтів.

 

Професія екскурсовода – це хобі

Проводячи екскурсії по мілководдю перед узбережжям Шлезвіга-Гольштейна, родину не прогодуєш, розповідає чоловік з типово фризьким прізвищем. За словами Бойзена, кожен з 250 екскурсоводів національного парку мають ще іншу роботу. Водити ж туристів – це таке хобі, яким вони займаються у вільний час: «Ми робимо це зазвичай у вихідні та влітку». Дуже часто екскурсоводи жертвують заради свого хобі навіть відпустками. «Ми любимо природу, спокій та йодисте повітря національного парку», - запевняє Бойзен, до речі, фаховий агроном, що заробляє на життя агрономічними консультаціями.

Ця берегова смуга завдовжки 30 км вважається одним з найбагатших за своєю фауною регіоном світу. Він слугує ідеальною домівкою для 60 видів птахів. У розпал сезону перелітних птахів, навесні, у національному парку збирається одночасно до півтора мільйона особин.

 

Мушлі як водні фільтри

Під час екскурсій Бойзен розповідає туристам про корисність та важливість тутешніх найменших живих істот. Різноманітні види молюсків, наприклад, виконують функцію фільтрувальників води. Один молюск фільтрує через свою мушлю 2,5 літри води на годину, розповідає Бойзен і явно цим пишається. «Всі молюски разом відфільтровують у такий спосіб кожні два тижні всю воду Північного моря. Без такого різноманіття фауни узбережжя швидко перетворилося б на смердючу клоаку».