Тиск на ЗМІ в Грузії

У лютому цього року на трьох головних каналах країни з’явилась ідентична новина про смерть у поліцейській дільниці. Цей випадок змусив знову задуматися, чи не чинить уряд президента Саакашвілі тиск на мас-медіа, всупереч його демократичним реформам. Деякі критики вважають випадок із СІЗО доказом урядового втручання в ЗМІ.

Випадкова смерть у поліцейському відділку

На головному грузинському каналі Rustavi 2 про смерть 46-річного Соломона Кімеридзе говорили представники влади і опозиції. Офіційна версія трагедії така: Кімеридзе спускався з третього поверху відділку міліції, перечепився і впав з перил. Внаслідок отриманих травм він помер.

Думка опозиції, яка заперечує нещасний випадок, подається в сюжеті як неприйнятна і згадується дуже побіжно. Текст новини та відео на каналі Rustavi 2 майже слово в слово збігається з повідомленнями двох інших центральних каналах – Imedi та Першого каналу – грузинського громадського мовника.

Першим каналом керує уряд, у той час як Rustavi 2 та Imedi вважаються незалежними. Група спостерігачів Transperency International зазначила, що «координоване висвітлення новин – це беззаперечна ознака втручання в інформаційну політику головних телеканалів країни». І для незалежних журналістів, і для простих громадян така звістка не стала несподіванкою.

Кому належать грузинські ЗМІ?

Ніно Зурашвілі займається журналістськими розслідуваннями на приватному каналі Rustavi 2. Телекомпанія зняла серію популярних розслідувань у 2004-му, коли Міхаїл Саакашвілі став президентом. Власники цього каналу близькі до президентської адміністрації і випускають в ефір тільки новини, вигідні правлячій партії. "Це уже не вперше. Часто з’являються однакові новини на різних каналах. У них навіть послідовність однакова. Не можу сказати стовідсотково, але я не раз чула від журналістів, що уряд втручається в новини",- зізналася Зурашвілі.

Міністр внутрішніх справ Грузії Вано Мерабішвілі заявив, що втручання уряду в роботу ЗМІ абсолютно неможливе, оскільки свобода слова гарантується законодавством. Президент Саакашвілі якось теж саркастично зазначив, що всі скарги на відсутність свободи слова – маячня, оскільки, мовляв, у Грузії є канали, що ненавидять уряд.

У той же час Грузинське громадське телебачення (Перший канал) засноване саме урядом. Конкуренцію громадському мовнику складають два загальнонаціональні канали Imedi TV Rustavi 2, які теж тісно пов’язані з урядом. На противагу існують також дві маленькі опозиційні телекомпанії, що мають покриття лише в столиці Тбілісі.

Жоден з цих ЗМІ не дає збалансованих новин, зазначає медіа-експерт Transperency International у Грузії Мамука Андгуладзе: "На жаль, ситуація дуже поляризована. Власні оцінки подаються як факти. Складно знайти журналістів без упереджених політичних суджень",- підсумовує експерт. Вона додадає, що, згідно з останніми опитуваннями, понад 90% населення країни називає телебачення головним джерелом інформації.

Утім, звичайні грузини не дуже довіряють тому, що бачать по телевізору. До цього призвели попередні дії уряду та провладних телерадіостанцій.

Лінощі журналістів і політична пропаганда

Наприклад, у 2007 році поліція захопила телекомпанію Imedi TV, знищила більшу частину її обладнання і закрила канал. На той момент власником Imedi TV був опозиційний до Саакашвілі мільярдер Бадрі Патаркацишвілі, який загинув невдовзі після цього. Нині Imedi TV є провладним каналом. У 2010 він показав сфабрикований сюжет про те, що російські війська вступили на територію Грузії, чим спричинив паніку серед глядачів.

Акакі Гогіешвілі, ведучий новин на телеканалі Rustavi 2, переконаний, що грузинська аудиторія отримує те, на що заслуговує. Ведучий зазначив, що рейтинги його програми падають щоразу, коли він критикує владу. У відсутності свободил слова він звинувачує самих журналістів, а сааме – їх лінощі. "Уряду достатньо організувати пресс-конференцію, журналісти на неї прийдуть і приймуть за чисту монету все, що їм скажуть. Вони не докладуть зусиль, аби перевірити правдивість цієї інформації",- поскаржився ведучий. Проте він не заперечив, що держава має прямі важелі впливу на медіа.

Незважаючи на швидке економічне зростання і демократичні реформи, свобода слова в Грузії й досі залишається під питанням. Незалежна американська громадська організація Freedom House, яка регулярно публікує індекси свободи слова, продовжує надавати грузинській пресі статус "частково вільної". Для порівняння: в української преси також статус "partly free". Згідно з рейтингом організації "Репортери без кордонів", рейтинг свободи слова в Грузії впав з 66 місця у 2007 році до 105 у 2012. Україна обіймає в цьому ж рейтингу 116 місце.

У жовтні цього року в Грузії пройдуть парламентські вибори, а президентські перегони відбудуться у 2013-му. Напередодні виборів грузинському телебаченню радше за все не уникнути політичної пропаганди.