У боротьбі з оргзлочинністю кордони заважають?

Торгівля людьми - не окремий злочин, а тягне за собою цілину низку кримінальних дій. Ланцюжок починається з так званих „вербувальників”.

„Це люди, які першими зав’язують контакт, причому не тільки з жінками. У Південно-Східній Європі ми спостерігаємо, що жертви стають дедалі молодшими, це юнаки й дівчата, але й чоловіки, адже йдеться не тільки про сексуальну експлуатацію, бо існує також торгівля людьми заради примусової праці, або хтось опиняється в борговій залежності”.

Гельґа Конрад, уповноважена ОБСЄ по боротьбі з торгівлею людьми, була одним з учасників „круглого столу”, що відбувся днями в Берліні за підтримки „Німецької хвилі”. Конрад каже, що окрім вербувальників, торговці людьми користуються послугами нелегальних перевізників, які в свою чергу використовують корупцію на кордонах. Остання ланка цього ланцюга - сутенери в Західній Європі. Щоб вирішити проблему, правоохоронці повинні розкривати діяльність цілих кримінальних мереж, що охоплюють кілька країн. Тому експерти вимагають посилення міжнародної співпраці. Гельґа Конрад:

„Поки що немає ознак того, що масштаби торгівлі людьми зменшуються. Отже треба думати, що можна зробити. Діяти треба швидко, тому що ми маємо справу з дуже прибутковим кримінальним бізнесом, причому не тільки в Південно-Східній Європі, а й в усьому світі”.

За даними Європолу, в торгівлі людьми обертаються шалені суми - щороку від 8,5 до 12 мільярдів євро. У сфері запобігання сексуальним злочинам та їхнього розкриття зроблено перші кроки. Додаткова проблема полягає в тому, що факт торгівлі людьми не так просто встановити, як здається на перший погляд. Інколи й самі люди не знають, що вони стали жертвами.

„Треба вміти розпізнавати ситуації, коли ми маємо справу з торгівлею людьми. Йдеться не про якусь конкретну ознаку, а про комбінацію факторів. Адже зрозуміло, що не кожен мігрант, який десь працює, - жертва торгівлі людьми”.

Загалом європейські правоохоронні органи встановлюють лише 30 відсотків реальних жертв цього виду організованої злочинності. Гельґа Конрад закликає до змін:

„На мою думку, можливі два напрямки. З одного боку треба посилити поліцію, щоб у них було більше фінансових, але також і людських можливостей. З іншого боку треба активніше залучати до роботи неурядові організації, які безпосередньо допомагають жертвам торгівлі людьми, надаючи захист і допомогу тим, хто до них звертається”.

Європейські організації, такі як ОБСЄ, Європейський союз та Рада Європи давно співпрацюють з урядами в країнах Південної та Східної Європи. Для покращання взаємодії та чи інша країна ще повинна ухвалити спеціальні закони або покращити ті, що вже існують.

Для боротьби з причинами торгівлі людьми потрібна покращитися загальна економічна ситуація в країнах, з яких походять жертви. Без вирішення проблеми безробіття, торгівля людьми залишатиметься прибутковим бізнесом для міжнародних кримінальних груп.

Говорить Александар Вуйчич, голова відділу співпраці з міжнародними поліцейськими установами у міністерстві внутрішніх справ Сербії:

„Співпраця вже йде, ми обмінюємося ідеями, послугами, людьми й речами. Тобто створюється дуже несприятливий для організованої злочинності клімат. Ідеться про суспільства, що мають певні проблеми з державними структурами, де є корупція”.

Вуйчич виступає за відкриті кордони, бо на його думку:

„Кожен закритий кордон і кожен новостворений кордон - контр-продуктивні для Європи, оскільки з кожним новим кордоном контрабанда товарів і перемитництво людей стають дорожчими”.

Інакше кажучи, чим більше кордонів, тим більше прибутки злочинців. Якщо, наприклад, людей нелегально переправляють з Туреччини до Німеччини, то перемитники потребують на кожному кордоні „свою людину”, яка в свою чергу наживається на цій нелегальній справі. А це, за словами Вуйчича, тільки сприяє формуванню кримінальних формувань.