Туалет - місце для природної потреби… в спілкуванні

«Хто є найкрутішим хлопцем на семінарі з англійської?» - написано над унітазом. Поруч стіну прикрашають філософські роздуми. Подібні написи знайомі кожному, а може хтось, якщо покласти руку на серце, й сам увіковічнив себе в такий спосіб. Студентка Боннського університету Катрін Фішер стала, однак, першою, хто вирішив підійти до туалетних графіті з наукової точки зору. Цій темі вона присвятила свою магістерську роботу. Її «епос» вийшов доволі об'ємним – 160 сторінок.

Студентка вже й сама точно не може пояснити, коли і як їй спало на думку зайнятися такою несподіваною темою. «Як і кожний інший, я теж користуюся туалетами в університеті й одного разу мене просто осяяло натхнення», - розповіла Катрін. Передусім її вразило те, що в громадському місці відбувається таке жваве анонімне спілкування: стіни буквально кричать різними голосами. Свою роботу вона так і назвала «Гучні стіни в тихому місці».

Усім править анархія

Майбутнього філолога цікавив не гумор написів, а швидше те, як автори ремарок використовують анонімність: чи проявляють повагу до інших, чи виказують свою ідентичність, чи порушують табу? Зрештою, в туалетній кабіні нема цензора, який би стежив за активністю відвідувачів. «Тому можна зустріти й політично некоректні або вкрай вульгарні речі, - продовжила студентка. - Внести свої коректури може кожен. Так само кожен може щось закреслити або написати заново. В принципі в туалеті панує принцип анархії».

Вирушаючи в туалетну експедицію, майбутній мовознавець обмежилася лише дамськими вбиральнями Боннського університету. Загалом, за словами Катрін, графіті в університетських туалетах за своїм змістом майже такі самі, як і в нужниках у барах: жартівливі рими, перемивання кісток чоловіків. Але є й невеличка різниця – спроба надати спілкуванню інтелектуального шарму.

Інтелектуальне спілкування

«Складається враження, що автори написів намагаються внести трохи культури в таке спілкування», - розповіла молода дослідниця. «Дехто намагається так би мовити застовпити цілу частину стіни і вимагають: тут тільки інтелектуальні цитати». Жінки люблять побазікати. Це відчутно й на туалетних стінах. «Деякі дискусії можуть займати цілу поверхню дверей. Якось я нарахувала 60 окремих висловлювань, присвячених темі вегетаріанства включно з таблицями харчування», - поділилася своїм досвідом Катрін.

Написи на стінах, дверях, кришках унітазу, як правило, народжуються внаслідок спонтанних міркувань, переконана студентка. Адже туалет людина відвідує передусім для відправлення своїх природних потреб, а не для того, аби залишити там графіті. «Але потім побачиш якийсь напис і подумаєш, що ніяк не може залишити цього просто так без відповіді. Власне це і є те, на чому тримається таке спілкування за допомогою туалетних графіті – реагування на інші написи».

Богиня Клоакіна

Туалетні графіті – не вічні. Настає час, коли вони стають жертвами малярних робіт. Тому сьогодні ніхто не може сказати, що писали на стінах наші пращури. А в тому, що вони також писали в громадських туалетах, студентка Боннського університету Катрін Фішер не сумнівається. За її словами, туалетні графіті не є феноменом сучасного світу. Ще в античному Римі його жителі намагалися увіковічнити себе в клозетах. Але вже тоді це вважалося вандалізмом. Тому для захисту туалетних стін швиденько винайшли спеціальну богиню – Клоакіну, яка водночас була покровителькою імперської каналізації.

Автори: Сюзанне Кордс, Володимир Медяний
Редактор: Євген Тейзе